ІНТЕРВ'Ю
До дня гумору вийшла друком нова книга кропивничанина Володимира Поліщука (ФОТО)
- Останнє оновлення: 21 березня 2019
У місті на Інгулі його добре знають як журналіста. Автора кількох книг з краєзнавства.
Втім, нова книга Володимира Поліщука «Дурна голова рогам спокою не дає» нагадує про ще одну грань його уподобань, грань, з якої, власне, й розпочинався творчий шлях. Йдеться про гумор.
– У далекому січні 1979 року, навчаючись у Вінниці, завітав до редакції тамтешньої молодіжної газети й запропонував зо два десятка гумористичних мініатюр, котрі завдяки надзвичайно популярній тоді московській «Литературной газете», всі називали «роги й копита» (До речі, вислів взято з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Дванадцять стільців»). Мене не тільки надрукували, але й запропонували подальшу співпрацю. Там потоваришував з двома гумористами-карикатуристами Подольським і Шапіро. Вони допомогли мені вийти на всесоюзний рівень. Власне, відтоді мій гумор друкували у найвіддаленіших куточках України й Союзу, а також у Києві («Молодь України», «Вітчизна», «Перець» та ін.) та Москві. Щоб знати, де саме з’являються власні твори (Інтернету тоді не було), передплачував вирізки з газет (і така була послуга!) на тему «гумор», – пригадує Володимир Поліщук.
– Яким було ставлення оточення, до Вашого захоплення?
– На початку 1980-х років, уже працюючи в багатотиражці «Будівельник» в тодішньому Кіровограді, якось мав дещо напружену телефонну розмову з партійним функціонером Валерієм Мішурою. Але, коли невдовзі останній побачив мої жартівливі твори на шпальтах головного друкованого партійного органу - газети «Правда», знову зателефонував і перепросив за некоректність. Або ще такий випадок. Дізнавшись якось про те, що мене друкує авторитетний серед письменників тижневик «Литературная газета», місцевий поет Валерій Гончаренко пожартував: «Ну, старий, ти вже корифей, а ми про таке можемо тільки мріяти!».
– А як так трапилося, що ця книга гумору з’явилася лише зараз? Чому ще не тоді?
– Дійсно, на 1985 рік київське видавництво «Молодь» запланувало видати мою збірочку. Але так вже склалося життя, що вийшла вона ось тільки в 2019-му…
– Кажуть, що й до краєзнавства Ви прийшли завдяки гумору?
– Так. Багато років тому до 1 Квітня «Московский комсомолец», надрукував мої мініатюри. Поряд я побачив кілька веселих творів Дона Амінадо. Дізнався, що він уродженець Єлисаветграда. Тож передрукував три з них у «Будівельнику»… Власне відтоді й зацікавився минулим краю. Незабутній письменник і літературознавець Микола Смоленчук порадив пошукати щось в обласному архіві. Після чого на сторінках «Молодого комунару» й з’явилася перша моя краєзнавча стаття про Дона Амінадо.
– Але давайте повернемося до початку нашої розмови. Нова книга «Дурна голова рогам спокою не дає» містить гумор минулих років. Це, так би мовити, певний творчий підсумок. А які плани на майбутнє?
– Готую до друку книгу міліцейського гумору під назвою «Весільний генерал-майор міліції». За час служби в органах внутрішніх справ мені пощастило зібрати чимало курйозних та смішних історій.
Федір Шепель,
фото автора