19листопада2019

ГОЛОВНА ІНТЕРВ'Ю До дня гумору вийшла друком нова книга кропивничанина Володимира Поліщука (ФОТО)

ІНТЕРВ'Ю

До дня гумору вийшла друком нова книга кропивничанина Володимира Поліщука (ФОТО)

9 03 21 13 07 03 454

У місті на Інгулі його добре знають як журналіста. Автора кількох книг з краєзнавства.

Втім, нова книга Володимира Поліщука «Дурна голова рогам спокою не дає» нагадує про ще одну грань його уподобань, грань, з якої, власне, й розпочинався творчий шлях. Йдеться про гумор.

2019 03 21 13 08 35 115 У далекому січні 1979 року, навчаючись у Вінниці, завітав до редакції тамтешньої молодіжної газети й запропонував зо два десятка гумористичних мініатюр, котрі завдяки надзвичайно популярній тоді московській «Литературной газете», всі називали «роги й копита» (До речі, вислів взято з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Дванадцять стільців»). Мене не тільки надрукували, але й запропонували подальшу співпрацю. Там потоваришував з двома гумористами-карикатуристами Подольським і Шапіро. Вони допомогли мені вийти на всесоюзний рівень. Власне, відтоді мій гумор друкували у найвіддаленіших куточках України й Союзу, а також у Києві («Молодь України», «Вітчизна», «Перець» та ін.) та Москві. Щоб знати, де саме з’являються власні твори (Інтернету тоді не було), передплачував вирізки з газет (і така була послуга!) на тему «гумор», – пригадує Володимир Поліщук.

– Яким було ставлення оточення, до Вашого захоплення?

На початку 1980-х років, уже працюючи в багатотиражці «Будівельник» в тодішньому Кіровограді, якось мав дещо напружену телефонну розмову з партійним функціонером Валерієм Мішурою. Але, коли невдовзі останній побачив мої жартівливі твори на шпальтах головного друкованого партійного органу -  газети «Правда», знову зателефонував і перепросив за некоректність. Або ще такий випадок. Дізнавшись якось про те, що мене друкує авторитетний серед письменників тижневик «Литературная газета», місцевий поет Валерій Гончаренко пожартував: «Ну, старий, ти вже корифей, а ми про таке можемо тільки мріяти!».

– А як так трапилося, що ця книга гумору з’явилася лише зараз? Чому ще не тоді?

2019 03 21 13 09 24 893 Дійсно, на 1985 рік київське видавництво «Молодь» запланувало видати мою збірочку. Але так вже склалося життя, що вийшла вона ось тільки в 2019-му…

– Кажуть, що й до краєзнавства Ви прийшли завдяки гумору?

– Так. Багато років тому до 1 Квітня «Московский комсомолец», надрукував мої мініатюри. Поряд я побачив кілька веселих творів Дона Амінадо. Дізнався, що він уродженець Єлисаветграда. Тож передрукував три з них у «Будівельнику»… Власне відтоді й зацікавився минулим краю. Незабутній письменник і літературознавець Микола Смоленчук порадив пошукати щось в обласному архіві. Після чого на сторінках «Молодого комунару» й з’явилася перша моя краєзнавча стаття про Дона Амінадо.

– Але давайте повернемося до початку нашої розмови. Нова книга «Дурна голова рогам спокою не дає» містить гумор минулих років. Це, так би мовити, певний творчий підсумок. А які плани на майбутнє?

Готую до друку книгу міліцейського гумору під назвою «Весільний генерал-майор міліції». За час служби в органах внутрішніх справ мені пощастило зібрати чимало курйозних та смішних історій.

2019 03 21 13 08 01 036

            Федір Шепель,

фото автора