ІНТЕРВ'Ю

Зоя Лебідь про «Світ громад» і важливість ігрифікації

Як використовувати світовий тренд ігрифікації (чи геймифікації) у бізнесі, політиці, освіті та для розбудови громад? Для цього українці розробили гру «Світ громад» – першу українську настільну кооперативну стратегію в жанрі соціального симулятора. Кому вона потрібна і яких результатів з нею можна досягти розповіла громадська активістка й журналістка, а віднедавна майстер гри, Зоя Лебідь. 

– Зою, розкажи, як узагалі з’явилася ця гра і навіщо?  

– Це унікальна українська гра, не схожа на жодну іншу, яку розробили і протестували Михайло Войтович і Тарас Тимчук. Від початку була створена для об’єднаних територіальних громад, бо процес децентралізації показав, що люди в громадах часто мають споживацьку психологію, що «нам прийдуть і дадуть». Тож стандартні методи навчання для цих груп не працювали, потрібні були нові. При ігрифікації залучаються ігрові методики в реальні ситуації для вирішення реальних проблем. Людині природно гратися, ми швидко навчаємося граючись і забуваємо про стереотипи. 

Чому це зручно? Швидкі результати і залучення всіх учасників. Якщо будується громада щасливих і здорових людей (як один зі сценаріїв із понад ста можливих у «Світі громад»), то передбачається залученість усіх громадян. І це змінює мислення, тому що треба дбати і про себе (створювати підприємства, бути на роботі), і про громаду в цілому. 

Гра адаптована під сучасне законодавство й українські реалії: наприклад, передбачена допомога на дитину, допомога по безробіттю, враховується,  куди сплачується податок: у місцевий бюджет чи загальний. Студенти, учні і вчителі, які грали, зазначають, що це класне навчання економічній грамотності і що варто було б таку гру у школу. Обов’язковим етапом після гри є рефлексія:  проговорити, чому зробили так чи так, до чого це призвело…

– Кого у Кропивницькому вже зацікавив «Світ громад»?

–  У наше місто гру завезла громадська організація  «Територія успіху» для об’єднаних територіальних громад.  На сьогодні в неї грали Бобринець, Мала Виска і Новоукраїнка. У «Світ громад» можна грати з 14 років, і стратегії поведінки зовсім різні у людей різного віку і різних соціальних груп. Діти навчаються значно швидше, ніж дорослі. Кожен може побути мером або бере на себе відповідальність фактично депутата міської ради. Здорово тестувати за допомогою гри бізнес-команди, громадські організації: видно, як люди поводять себе в різних ситуаціях. Граючи, дуже легко входиш у роль і не завжди розумієш, що коли тобі випало бути підприємцем, то потрібно гроші давати й на громаду, а не лише на власну ферму, бо якщо громада програє, то ти залишишся сам зі своїм фермерським господарством і зрештою – також програєш.

– Чи замовляли «Світ громад» комерційні організації?

– У нашій області ще ні.  Але в інших вона є у бізнес-клубах. Чим цікаво грати з підприємцями? Вони моментально знаходять контакти, дуже швидко орієнтуються, у них зовсім інше мислення. Громадські активісти часто готові віддати власні кошти, аби тільки виграла громада, а підприємці завжди придивляться, перерахують, відсоток візьмуть… Корисно грати у змішаних командах. 

– Зою, у тебе чималий досвід неформальної освіти. Що ти сама навчилася як учасник гри?

– Передусім, отримала конкретні знання з податкового законодавства.  Мені допомагає те, що я була у скаутській організації, яка сама по собі – велика гра, тому я відразу включилася, у фасилітації й раніше використовувала ігри.  І тут це як пісня пішло… легко  і природньо, бо це моє. 

Спілкувалася Наталя Романюк

Фото з архіву Зої Лебідь