КУЛЬТУРА
Йому було б 70: у Кропивницькому вшановують незабутнього Леоніда Куценка (ФОТО)
- Останнє оновлення: 15 лютого 2023
Сьогодні,15 лютого, – 70 років від дня народження Леоніда Васильовича Куценка – відомого літературознавця, критика, доктора філологічних наук, професора, члена Кіровоградської обласної організації Національної Спілки письменників України, заслуженого працівника народної освіти України, активного учасника Народного Руху України, громадського діяча.
Леонід Куценко народився 1953 року в селі Вільхове Ульяновського (Благовіщенськ) району Кіровоградської області.
У 1978 році закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С. Пушкіна (нині ‒ Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка).
З 1982 по 2006 рр. працював на кафедрі української літератури педагогічного вишу.
Леонід Васильович зробив вагомий внесок у розвиток української літератури, відкрив широкому загалу ім’я краянина Євгена Маланюка, дослідив життєві та творчі сторінки українських письменників: Дмитра Чижевського, Миколи Вороного, Юрія Дарагана, Миколи Куліша, Миколи Зерова та ін.
Він автор книг: «Музей І.К. Микитенка в Рівному» (1985), «Боян Степової Еллади» (1993), «Благословенні ви, сліди...» (1995), «До джерел історії краю» (у співавторстві з Н. Бокій та О. Брайченком, 1995), «Євангеліє чужих піль. Подорож до двох вигнанців» (у співавторстві з В. Панченком, 1996), «Ні, вже ніколи не покаюся...» (1997), «Час вчитися любити. Біблія на уроках літератури» (1999), «Так розчахнулося дерево родини...» (1999), «Як перший пелюсток весни…» (2000), «Dominus Маланюк: тло і постать» (2001, 2002), «Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (2002), «Князь Духу» (2003), «Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості» (2004), «Крицеве слово» (2003), «Біографія поетичного рядка. Антологія історій одного вірша» (2004), «Народу самосійні діти…» (2005), «Дон Кіхот із Кам’янця-Подільського» (2005), «І вічність на каменях Праги…» (2006), «Стежками хутора ‘‘Надія”» (2007).
Упорядник книг: «Літературний словник Кіровоградщини» (1995), «Євген Маланюк. Невичерпальність» (1997, 2001), «Маланюк Євген. Поезії з нотатників» (2003), «Юрій Дараган. Срібні сурми» (2003, 2004).
Роботи Л. Куценка увійшли до колективних збірників, антологій, енциклопедій: «Час чорного ворона» (1995), «Із сивого покоління: Микола Смоленчук – людина, письменник, вчений» (2003), «Шевченкіана степова» (2005), «Нащадки корифеїв – Івану Франку» (2006), «Блакитні вежі» (2011) та ін.
Він ‒ лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика» за книгу «Dominus Маланюк: тло і постать» (2002), премії Фонду Воляників - Швабінських Фундації Українського Вільного Університету в США (2003).
Трагічна загибель 22 грудня 2006 р. обірвала життя достойника.
Леонід Васильович часто відвідував міську садибу Тобілевичів, охоче брав участь у музейних заходах. Кожна зустріч з ним запам’ятовувалася. Завдяки щедрим дарункам Куценка музейне зібрання поповнилося фотодокументами, особистими речами, книгами з бібліотеки Євгена Маланюка, архівом письменника-емігранта Фотія Мелешка.
Дуже раді, що матеріали музейної збірки про єлисаветградський період життя Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) стали в нагоді письменнику під час роботи над книгою «Народу самосійні діти».
З метою увічнення пам’яті вченого у 2008 році були започатковані літературно-краєзнавчі Куценківські читання, які щорічно проводяться у нашому музеї. Не зважаючи на війну, 15 лютого, в день народження Леоніда Васильовича, ХVІ Читання знову зберуть науковців, краєзнавців, письменників, педагогів, музейників, учнівську молодь, які добрим словом згадуватимуть унікальну і світлу людину.
