КУЛЬТУРА

Кропивницька майстриня Олена Мединська хоче нагадати французам про їхнього непересічного земляка (ФОТО)

Щойно відшуміле Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», яке проводилося в Кропивницькому вп’ятдесяте, ще довго нагадуватиме про себе, не тільки тим, хто у ньому брав безпосередню участь, але й просто споглядав його барви.

У чималому переліку народних майстрів і майстринь, котрі виставляли в ті дні свій творчий доробок в алеях Ковалівського парку, помітною була й Олена Мединська.  Кропивничанка, завдяки організаційному хисту й авторитету якої не в останню чергу, вдало й змістовно проводяться в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського персональні виставки народних майстринь. Наразі має колекцію з сорока реконструйованих нею  традиційних українських ляльок в народному одязі, створює власні авторські. Роботи пані Олени експонувалися на різних виставках, є в музейних і приватних колекціях області, Україні та за кордоном.

Тож під час «Вересневих самоцвітів», поцікавився її творчими планами.

"Чотири роки тому захопилася працями українського етнографа французького походження Домініка П’єра Де ля Фліза (Dominique Pierre de la Flise, 1787,Нансі-1861,Ніжин). І частина тих ляльок в народному одязі, які репрезентувала на цьогорічному Всеукраїнському святі, виготовлені за малюнками, які знайшла в «Альбомах» Де ля Фліза. Наразі хочу показати саме ці роботи  на Міжнародному онлайн-фестивалі-конкусі талантів «Zirka». Його центр – Версаль, Франція. То ж, в разі здійснення мрії,  нагадаю французам, що наш знаний етнограф ХІХ століття - це ще й уродженець французького міста Нансі, випускник королівського медичного коледжу й капітан армії Наполеона. В 1812 році, після поранення й російського полону він не повернувся до Франції, а ввійшов в історію як «медико-хірург Імператорської Московської медико-хірургічної академії, член Імператорського академічного медичного Віленського та Київського товариств, старший лікар Київських державних маєтностей, надвірний радник». А головне – для нас – важливими є його саме етнографічні праці, підготовлені в Україні. Взявши шлюб із Софією Маркевич (тіткою першого українського енциклопедиста, історика, фольклориста, поета й композитора Миколи Маркевича (1804-1860), котра до всього була ще й племінницею вихідця з давнього козацького роду генерал-лейтенанта Василя Гудовича (1753-1819), він щиро полюбив український народ, його минуле, звичаї й традиції", – захоплено розповіла Олена Мединська.

З енциклопедичних видань відомо, що в 30-х роках, очолюючи Економічну лікарню графині Олександри Браницької, котра, до речі, заснувала в Білій Церкві знаменитий парк «Олександрія», під час епідемії холери – лише в цьому місті – Де ля Фліз врятував життя 247 людям. Впродовж семи років зробив щеплення від віспи понад десяти тисячам селянських дітей. У 1845 році розпочав дослідження з «медичної географії» Київської губернії з метою з'ясування впливу навколишнього середовища на здоров'я людини. Під час подорожей по селах і містечках території сучасних Київської, Житомирської та Черкаської областей зібрав і узагальнив чималий фактичний матеріал, на підставі якого склав комплексну характеристику життя українського населення. У підготовлених ним альбомах, ілюстрованих численними малюнками, розглянуто різні аспекти культури та побуту селян, уміщено відомості про їх житло, одяг, звичаї, пам'ятки старовини, наведено народні перекази, пісні, прислів'я. Показано певні етнографічні відмінності на рівні повітів та навіть сільських товариств (общин). Рукописна дослідницька спадщина Де ля Фліза нині зберігається в Києві, Чернігові та Санкт-Петербурзі. Частина її видана й доступна завдяки Інтернету.

"Отож, коли кілька років тому я вперше побачила малюнки українських селян в народному одязі, зроблені Де ля Флізом, в тому числі й з близьких до нашої області сіл Чигиринщини, була настільки вражена, що відразу захотілося ті зображення «оживити». Вони ніби самі просилися перевтілити їх у народні ляльки. Втім, спершу перечитала все, що могла знайти про дивного французько-українського лікаря й етнографа. Ретельно вивчила його твори. Навіть почала роздруковувати знайдене в Інтернет-виданнях. Потім пощастило придбати й два «Альбоми» Де ля Фліза, видані не так давно в Україні. А виготовляючи ляльки в народних костюмах, – їх уже п’ятнадцять – зрозуміла, що вони невіддільні від Де ля Фліза, і це необхідно якось показувати. То ж і під час виставки на «Вересневих самоцвітах» експонувала не тільки справу моїх рук, але і його «Альбом». Наразі прагну прийняти участь у згаданому Міжнародному онлайн-фестивалі-конкурсі, щоб нагадати своїми роботами українцям і французам уславлене, але призабуте ім’я, котре зближає два народи. Показати, що Де ля Фліза досі пам’ятають і шанують в Україні", – додала Олена Мединська.

Нам залишається побажати успіху у втіленні в життя її нового творчого проєкту.

Федір Шепель,

фото автора та Олени Мединської