ЕКОНОМІКА

Науковець із Кіровоградщини хоче відтворити свій дослідний інститут

Активна діяльність людини вже призвела до масштабних небезпечних кліматичних змін. Деякі з них – незворотні.

У зв’язку з цим необхідно терміново рятувати Землю. Як саме? Власкор "Голосу України" Петро Мельник узяв інтерв’ю  у знаного вченого та бізнесмена, фахівця у сфері екологічної енергетики, доктора економічних наук, професором Василем Ковальським (на знімку).

– Василю Степановичу, ви тривалий час вивчаєте питання енергетики, точніше – альтернативної або відновлюваної енергетики. Певні фахівці ще називають її екологічною...

– Усе своє трудове життя. Адже альтернативна енергетика – це колосальний обсяг тем і напрямків – відновлювані джерела й види енергетики й невідновлювані. Залежність України від імпорту нафти й нафтопродуктів розглядається експертами як питання національної енергетичної безпеки. З другого боку, масштабні кліматичні зміни, погіршення якості довкілля актуалізують проблему екологічної безпеки, яка передбачає ощадливе й екологічно відповідальне використання енергії, а також її виробництво з використанням відновлюваних джерел. Альтернатива: або енергетика, або чиста природа – непродуктивна. Завдання забезпечення екологічної безпеки – знаходити розумні компроміси, не порушуючи й не знижуючи енергетичної безпеки країни.

– Серед цього розмаїття – що в пріоритеті для України?

– Враховуючи той фактор, що Україна має величезний аграрний потенціал і величезний накопичений досвід вирощування технічних сільгоспкультур, на мою думку, це виробництво біодизеля. Спочатку до цієї теми різко звернулися в багатьох країнах – стали вирощувати ріпак. Причому ріпак почали одержувати й технічний, і харчовий. Треба мати на увазі, що олійність технічного набагато вища. За питомою вагою в загальносвітовому виробництві олійних культур ріпак вийшов на третє місце після сої й бавовни, випередивши соняшник. В Україні за 20 років він захопив площі в мільйони гектарів.

Ще нині актуальна така культура, як рижій. Подібно ріпаку, його раніше вважали бур’яном. Він дає ще на 2–3% більше олії. А собівартість такої олії буде наполовину нижчою за ріпакову. Це тому, що рослина не потребує ретельного догляду, під неї не потрібно вносити дорогі мінеральні добрива, вона не боїться комах.

До речі, в Африці є така рослина, як ятрофа отруйна, у насінні якої міститься 40% олії. Для прикладу: із сої одержують майже 400 кг олії для біодизеля з гектара, з ріпака – 1 т, з ятрофи – 3 т. Крім того, це засухостійка рослина, тобто переносить без істотних втрат у врожаї посуху, добре росте в напівпосушливих і посушливих умовах. У зв’язку зі зміною клімату в деяких регіонах України вирощування ятрофи може бути досить вдалим рішенням.

– Нафтотрейдери стверджують, що ріпак виснажує ґрунт...

– Такі установки спеціально впроваджувалися в суспільну свідомість, хоча, наприклад, соняшник виснажує ґрунт значно більше. А ріпак навпаки збагачує землю, як і рижій. Обоє – екологічно чисті культури (а посіяна після ріпаку пшениця дає врожай, на 35–40% вищий). Більше того – з їхньою допомогою ми могли б відновити чорнобильські землі. Стебло витягує із чорнобильської землі радіонукліди, але вони не доходять до насіння. З насіння робиться біопаливо, а стебло просто утилізується. Якщо знезаражування відбуватиметься природним шляхом, якщо не втручатися, то знадобиться 900 або 1000 років, щоб земля очистилася й стала придатною для агроцілей. А за допомогою посівів ріпаку ми могли б за 100–150 років повністю відновити землю на величезній площі, паралельно одержуючи екологічно чисте паливо.

– Чому біодизель не дуже популярний за кордоном? Чому його мало використовують?

– Тому що в них немає таких земельних ресурсів. Хоча й Франція, і Німеччина вже відводять під ріпак від 10% до 15% орних земель. А нам сам Бог велів. Якщо ми відведемо під ріпак хоча б 10% орної землі – це 2,4 млн га – можете уявити результат?!

– Які науково-дослідні установи займаються вивченням ефективності виробництва й використання біодизеля?

– Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України. Крім того, у Національному авіаційному університеті є екологічний інститут, який намагається біоенергетику застосовувати в авіаційних двигунах. Зокрема, вони випробували біодизель на турбореактивних двигунах. І одержали позитивні результати.

Національний транспортний університет спроможний готувати фахівців із числа інженерно-технічного складу з обслуговування автотранспорту й сільгосптехніки на біоенергетиці. Національний університет біоресурсів і природокористування спроможний готувати агрономів з вирощування енерготехнічних культур. Інститут біології НАН України вивчає енерготехнічні культури.

Моя мета на найближчу перспективу – відтворити свій науково-дослідний інститут (у 1991 році було створено НДІ «Логістика» – перший НДІ в Україні з приватною формою власності). Хоча двоє з моїх найближчих однодумців уже встигнули виїхати в Силіконову долину й успішно там працюють, умів в Україні вистачає. Є достатня кількість людей з великим розумовим і науковим потенціалом.

Є також бажання районувати «африканську» культуру. Я планую цим зайнятися. Наприклад, у Петропавлівці (Дніпропетровської області. – П. М.), звідки я родом і де з 1991 року успішно працює агрофірма НІБАС, майже немає дощів. Клімат такий, що сонце пече постійно. Я часто жартую, що Петропавлівка – африканський континент. Саме там я й хочу районувати цю своєрідну культуру.

– Ви мали змогу розвивати цю тему, будучи депутатом Кіровоградської обласної ради (2006—2010 рр.)...

– І тоді обласна рада уклала договір з НАН України, провідним інститутом енергетики, інститутом технічної теплофізики. У рамках цього договору була розроблена програма «УКРріпак». Також було підписано договір із Міністерством аграрної політики, багато чого зроблено в рамках цього договору. Була розроблена й успішно реалізована «Програма вирощування й переробки ріпаку в Україні до 2010 р.». Також розробили проект створення зони концентрованого вирощування ріпаку в Кіровоградській області загальною площею понад 100 тис. га з урахуванням сівозміни. Були цікаві бізнес-проекти з будівництва заводу з переробки ріпаку на біодизельне паливо й створення замкненого виробничого циклу з вирощування й переробки ріпаку.

– Які першочергові кроки потрібно зробити в Україні нині, щоб зрушити таку важливу проблему з місця?

– Треба створювати потужну державну програму, у рамках якої вирощуватиметься екологічно чиста агропродукція за допомогою техніки на біопаливі.

У рамках договору про спільну науково-виробничу діяльність тих наукових і навчальних закладів, які були перераховані вище, необхідно створити корпорацію – еколого-енергетичних інноваційних технологій, яка займатиметься вирішенням проблемних питань еколого-енергетичної безпеки.

Є велике бажання створити корпорацію (досвід, як організовувати такі структури, у мене є – очолював і «УКРріпак», і «УкрІнАгро»), куди зможуть увійти підприємства на кшталт олександрійського ЛАНу, яке нині випускає побутовий ширужиток.

Ми повинні самі робити комбайни, які адаптовані до новітніх видів біопалива. Повинні використовувати гібридні двигуни. І вирощувати на нашій благодатній землі, на чорноземі, потужні врожаї, екологічно чисті, використовуючи сільгосптехніку на екологічно чистому паливі. У цьому бачу еколого-енергетичну безпеку країни.

– Наскільки дає змогу розвиватися біоенергетичним технологіям законодавче поле?

– Нічого вигадувати не треба. Закон про альтернативну енергетику – чудовий закон. Але він не працює, як і багато інших. Зокрема й по регенерації олій.

Свого часу на альтернативну енергетику Москва наклала свою тверду руку. Загальний принцип зрозумілий – тільки нафтопродукти! У нашій країні завдяки певному лобі тривалий час він теж мав місце. Хочеться сподіватися, що цей період закінчується...

Адже очевидно, що пріоритет нафтогазової теми – це велика шкода природі і її виснаження. Розвиток альтернативних джерел енергії, хоча там теж є свої нюанси, загалом набагато прогресивніший з погляду збереження екосистеми планети в цілому, енергоресурсів і екології України зокрема.

Нині ще більшою мірою настав час створити потужну державну еколого-енергетичну програму.

Необхідно виходити з ініціативою прийняття нового закону з альтернативної енергетики (доопрацювання існуючого). Сьогодні знову є надія, що щось зміниться. Цього хоче народ. За команду Зеленського проголосували понад 70% виборців, і всі вони хочуть змін. І в енергетиці теж. Ми багата країна, тільки необхідно, поряд з боротьбою з корупцією, нарешті приділити увагу й розвитку економіки.

Я автор двох патентів з біоенергетики, реалізація яких дасть змогу забезпечити біоенергією на найближчі 120 років не тільки Україну, а й усю Європу.

Ще планую зайнятися проблемними питаннями регенерації моторних олій. Ми прагнемо бути повноцінною частиною Європи, але ж там ніхто моторні олії не спалює. Їх треба регенерувати... Наприклад, у близькому зарубіжжі на досить-таки високому науково-виробничому рівні впроваджується проект «Росса-1» зі збору, транспортування й регенерації відпрацьованих моторних олій і мастильних матеріалів.

Нині у нас успішно культивується сонячна енергетика. Звичайно, її треба розвивати й використовувати. Але сонячна енергетика не в змозі забезпечити наші потреби повною мірою, зробити країну енергонезалежною. Це можуть зробити біотехнології.

Стратегія подальшого розвитку альтернативної енергетики України вимагає створення й законодавчого забезпечення сприятливих умов інвестування й відповідної державної підтримки, розроблення й впровадження конкурентоспроможних технологій, зразків устаткування, впровадження їх у виробництво. Державна підтримка виробництва альтернативної енергії повинна полягати також у наданні пільг і стимулюванні інвестицій, що спрямовуються в розвиток різних секторів альтернативної енергетики, а також – шляхом укладення відповідних міжнародних угод.

Тому необхідно розробити й прийняти закони, що стосуються: спрощення процедури землевідведення для будівництва об’єктів з виробництва теплової енергії з відновлюваних джерел енергії й альтернативних видів палива; підвищення інвестиційної привабливості виробництва енергії з біомаси й біогазу; спрощення дозвільних процедур, необхідних для реалізації проектів, пов’язаних із заміщенням природного газу; розширення ресурсної бази для виробництва теплової енергії з біопалива; можливості укладення теплогенеруючими організаціями, які виробляють теплову енергію з альтернативних видів палива, довгострокових (до 5 років) договорів у сфері теплопостачання.

– Спасибі за змістовну, пізнавальну бесіду!

– І вам дякую за виявлений інтерес до еколого-енергетичної безпеки, однієї з основних складових національної безпеки нашої країни.

http://www.golos.com.ua