ПОДІЇ

Колекцію цегли минулих віків презентували у Кропивницькому (ФОТО)

Сьогодні, 24 червня, у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського відкрилася виставка «Кам’яні шати міста. Цегла Єлисаветграда – Єлисавету».

"Це - спільний проект нашої книгозбірні та обласного Краєзнавчого музею. Основу експозиції складають зразки цегли ХІХ-ХХ століть та архітектурні елементи, зібрані відомим краєзнавцем Юрієм Тютюшкіним. Унікальна колекція, яку він збирав протягом майже тридцяти років, нараховує близько 250 одиниць. Наразі пан Юрій подарував її Краєзнавчому музею. Найцінніші експонати: цегла з усипальні героя Вітчизняної війни 1812 року Георгія Емануеля; зразки продукції з фірмовими таврами різних цегельних заводів Півдня України, в тому числі й нашого міста", – пояснила модератор заходу Світлана Ушакова.

Здавалося б, чому саме у відділі мистецтв і раптом така виставка? Що привабливого у тому нерідко закіптявілому «штучному камені форми паралелепіпеда, виготовленому з мінеральних матеріалів та підданому термічній обробці, що застосовується як будівельний матеріал», тобто такій прозаїчній цеглині?

Насамперед, без цегли немислиме зодчество, тобто мистецтво споруджувати кам’яні будівлі. А воно бере початок чи не з доби легендарної Вавілонської вежі! «І сказали вони один одному: «Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!» І стала цегла для них замість каменя…» (Старий Заповіт, Буття 11-3). Що там говорити, коли давні філософи намагалися вирішити питання першооснови світу з допомогою  недвозначного терміну «першоцеглини».  А історичний факт учені називають не інакше як першоцеглинкою історичних знань

Сьогодні цегла як предмет колекціонування полонила чимало людей. Це незвичне хобі приваблює різноманіттям розмірів, кольорів, історією виготовлення та використання, тавром майстерень. Найчастіше те тавро являло собою абревіатуру двох літер: ініціалів промисловця. Іноді зображалися скорочення населеного пункту або додаткові спеціальні символи.

Колекційну цеглу тепер навіть дарують на день народження. Дехто особливо цінною вважає з відбитком дитячої ноги. Мовляв, колись саме з такої й починалося серйозне будівництво.

 Цегляний антикваріат має й практичне значення, допомагаючи фахівцям проводити серйозні реставраційні роботи. 

Оскільки виставку відкрито саме у бібліотеці, хотілося б звернути увагу на той факт, що в сучасному мистецтві існує такий напрямок як книжкова архітектура. Мова йде про сміливі арт-проекти, де книги використовуються митцями замість …цегли! (Знайдіть при бажанні в інтернет-мержі зображення інсталяцій іспанки Алісії Мартін, колумбійця Мілера Лагоса та інших).

А ще інколи цегла сама-собою – а не як готовий архітектурний шедевр, збудований з неї – надихала на створення літературних творів. Не будемо далеко ходити. Пригадаємо поетичний спадок нашого земляка, незабутнього Валерія Гончаренка і його вірш «Президент цеглин»: «Державні у мене справи.// Не трачу дарма хвилин.// Будова – моя держава,// А я – президент цеглин».

Додамо, що виставка «Кам’яні шати міста…» триватиме до жовтня.

 Федір Шепель,

фото автора