ПОДІЇ

Кіровоградщина: у Суботцях попрощалися з військовослужбовцем Віталієм Лімборським (ФОТО)

Сьогодні, 29 травня, біля будинку культури Суботцiв  Знам'янського району прощалися військовослужбовцем 28-ої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, молодшим сержантом Віталієм Лімборським.

Як інформував ЗПУ, Віталій загинув у вівторок, 26 травня, у зоні проведення Операції Об’єднаних Сил у Донецькій обасті внаслідок смертельного кульового поранення.

Сотні односільчан, рідні, друзі, військові, представники сільської, районної та обласної влади прийшли віддати останню шану Віталію Лімборському, котрому судилося назавжди лишитися 24-річним. Люди не стримували сліз. Багато теплих слів виголосили присутні про героя війни.

Священники провели заупокійну службу.

Відео Суспільного – тут.

***

Деталі про життя Героя напередодні опублікував OBOZREVATEL.

Віталій народився в селі Костянтинівка Знам'янського району Кіровоградської області 20 березня 1996 року. Школа, навчання в кіровоградському училищі, робота і захоплення всього життя – футбол... Близькі кажуть: там, де спорт – там був і Віталій. Жодних шкідливих звичок.

Коли в родині було важко з грошима, брався за будь-який підробіток – зокрема і на лісоповалі.

Потім вирішив піти в армію і підписав трирічний контракт.

Двоюрідний брат Віталія – Владислав Лімборський – командир роти в 57-й ОМБр. Він розповів, що мама Віталія живе у Кропивницькому разом із молодшим сином Антоном – хлопчик ще дошкільник.

А ось з батьком воїна, як розповіли знайомі сім'ї, не все так просто.

"Такий із нього батько... Залишився працювати в Криму, рішення сина піти в армію не схвалював. Весь цей час Віталіком не цікавився. Та що тут говорити, навіть смерть сина сприйняв прохолодно", – поділилися знайомі.

Двоюрідний брат Віталія розповів, що той давно зустрічався з дівчиною і мріяв про весілля. Не встиг...

"Ми розмовляли з братом два тижні тому. Ще планували, що він до мене переведеться. Мій батько телефонував Віталіку навіть частіше, ніж мені, він був нам рідним. І весь час рвався вперед", – зауважив Владислав.

Про загибель брата військовий дізнався вранці 26-ого...

"Спочатку не повірив. Став дзвонити на "гарячу лінію". А виявилося правдою", – додав воїн.

Не знаходить місця від горя і двоюрідна сестра Віталія – Ганна Шпарута. Каже, що інакше, як "золота людина" його ніхто не називав.

"Дуже чесний і скромний. Неможливо повірити, що його вже немає. Адже зовсім дитина..." – наголошує Ганна.

Сестра також розповіла, що бачилися з Віталієм рідко, але зв'язок підтримували. Віталій постійно листувався і з племінником – сином Ганни.

Як розповіла OBOZREVATEL Аліна Демченко, пресофіцерка 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу, Віталій проходив службу в 363 батальйоні охорони.

"Після того, як він отримав сержанта, його відправили в розпорядження нашої військової частини, відкомандували на посаду командира відділення. І сам проявив ініціативу, щоб служити в зоні проведення Операції Об'єднаних сил на Донбасі. Так він опинився у нас у бригаді", – зазначила пресофіцерка.

Товариші по службі поважали Віталія, відгукуються дуже тепло. Демченко каже, що скільки разів бачила хлопця – завжди був дуже позитивним.

Пресслужба Оперативного командування "Південь" писала про Віталія ще в 2019 році, коли старшому солдату вручили сержантські погони.

Як розповіли в ОК "Південь", ротний командир капітан Сергій Лизанець помітив його як ініціативного, дисциплінованого і, головне, надійного воїна. Тому було ухвалено рішення запропонувати Віталію посаду командира відділення і відправити для проходження курсу сержантської підготовки в один із навчальних центрів Збройних Сил України.

"Те, що я підписав контракт і став молодшим сержантом, відкрило нові горизонти в моєму самовдосконаленні, – розповідав Віталій, – і рідні пишаються мною, особливо мама. А для молодшого братика Антона, можливо, коли-небудь я буду прикладом для наслідування".

На запитання, чи готовий воїн до виконання обов'язків за призначенням у секторі проведення ООС, Віталій тоді з гордістю відповів, що якщо буде така потреба, то з честю виконає цю службу. Так і було – поки життя Віталія 26 травня не обірвав постріл ворожого снайпера.

Командування бригади висловило глибокі співчуття рідним та близьким Віталія Лімборського, пообіцявши помститися за загибель побратима.

"Вічна пам’ять загиблому. Ніколи не пробачимо. Помстимося", – додали військові.