ІНТЕРВ'Ю

Іван Коток: Захоплення пасікою вже переростає в хобі і невеличкий бізнес

Мед – обов’язкова складова святкового столу для всіх, хто дотримується традицій святкування Спаса. У нинішньому році погодні умови підкинули пасічникам випробування.

Про них ми детально дізнавалися в Івана Котка. Він тримає 25 вуликів у Тарасівці Новгородківського району.

– Чому саме цей рік видався складним для бджолярів?

– Перед травневими святами були заморозки, тож померзла акація. А ключовим у травні є саме акацієвий мед, він протягом року не кристалізується, на відміну від соняшникового. Потім швидко відцвіли й не дали нектару абрикоси. Ті, в кого великі пасіки, вивозили вулики, скажімо, в Чорний ліс. Але навіть вони кажуть, що цьогоріч було мало меду. Дехто вивіз вулики, і вони там просто простояли. Зазвичай саме травневий мед розходився дуже швидко.

– А на який мед можна сподіватися?

– Біля мене в радіусі двох кілометрів, що для бджіл нормально, є соняшникові поля.

Соняшникового меду була поки одна качка. В цьому році вона як основна одна й залишиться (зазвичай буває три качки: одна травнева, і ще дві – це соняшник, гречка), бо з другої буду качати мед із рамок, які йтимуть на вибраковку. А повномедні рамки залишу у вулику. Ми цукром бджіл ніколи не годували. По-перше, це зайва морока, по-друге, в нас пасіка весь рік стоїть у садку, а в таких умовах бджолосім’ї краще тримати на меду, це їм ближче. Тому намагаємося не жаліти для них меду – за це вони віддячують гарною роботою.

– А попит на мед є?

– У нас із двадцяти п’яти вуликів половина – відводки (з яких не качав мед). Усього вийшло близько 120 літрів меду, він розійшовся швидко. Для себе залишили лише кілька літрів посмакувати, з наступної качки вже залишимо з відерко точно. Хоча вже й на той мед є охочі купити.  

Я раніше був аматором, тримав пасіку переважно для себе. Лише з минулого року захотілося чогось більшого. Захоплення пасікою вже переростає в хобі і невеличкий бізнес. Переглядаю на YouTube відео від досвідчених пасічників. Нещодавно вразило, які потужності пасік у Канаді. З кожним роком разом з батьком намагаємося збільшити і кількість бджіл, й обсяги меду. У мене поки вони відносно невеликі, тож увесь розходиться серед знайомих. Найкраща реклама йде від тих, хто вже купував у тебе мед.

– Як мені відомо, твоя пасіка в екологічному місці?

– Так, тут взагалі шикарне місце. Немає кар’єрів чи технологічних підприємств, які б забруднювали повітря і воду. Ще класний хвойний ліс поряд, свіже повітря.

Взагалі буває, що фермери обробляють соняшники хімікатами, через які бджоли пропадають, а іноді й цілі пасіки, якщо вчасно не повідомили про це пасічників. У нас поки такого не було.

– Тобто якість меду залежить і від совісності фермерів-сусідів?

– Так, на сто відсотків. Єдиний, крім того, мінус – це нові самозапилювальні сорти соняшника, які виводять технологи. З таких бджоли не можуть узяти нектар.

Сподіваюся, що наступний сезон буде кращим.

Розпитувала Наталя РОМАНЮК