ІНТЕРВ'Ю

Ірина Ткаченко: На карті неформальної освіти в Україні ми впевнено зафіксували Кіровоградщину

Без перебільшення можна сказати, що про Media camp "Чистий простір" у кропивницьких медіа писалося десятки разів. Різними авторами й під різними «соусами».

І все ж, про цей освітній захід можна розповідати ще і ще, бо це, попри сталий формат проведення, – щораз «ковток» чогось свіжого, захопливого і неочікуваного водночас.

«Media camp "Чистий простір" – це чотири дні цікавого і неформального навчання, активного дозвілля на тлі дивовижної природи, якісного і корисного спілкування, нових знайомств, ідей та медіа проектів», – так коротко сказано про таборівку на її офіційній сторіці у facebook.

Більше і глибше про останній медіа-кемп ми спробували вивідати в його незмінного організатора та натхненника, викладача ЦДПУ імені Володимира Винниченка Ірини Ткаченко.

– Ірино Анатоліївно, що було вашим відкриттям під час останнього кемпу?

– Цей кемп був тринадцятим. Це вже досвід. Я щиро дивуюся і радію, що з кожним кемпом ми ростемо професійно як організатори освітніх проектів у форматі наметового табору. Я відкрила для себе дивовижних людей, які готові їхати з незнайомими людьми на чотири дні для неформального навчання, в незнайому місцевість. Серед 38 учасників медіа-кемпу «Чистий простір-2017» були різні люди: за віком, статтю, професіями, вподобаннями. Географічно на табір приїхали учасники з Києва, Полтави, Дніпра, Кропивницького. Я відкрила для себе можливість поєднувати на кемпі навчання дорослої та дитячої аудиторії: це позитивний довід, який ми розглядаємо як діалог поколінь.

– Чого вас навчила остання таборівка?

– З кожним табором я вчуся бути сміливою: у візіях майбутніх кемпів, освітній програмі, у можливостях залучати тренерський склад. У програму медіа-кемпу «Чистий простір-2017» ми включили ігровий компонент – стимуляційні ігри «Світ Громад», «Життя як проект» та «Cash Flow». Я хвилювалася, чи доїдуть тренери, чи не буде непередбачуваних обставин – але все склалося якнайкраще. Ігровий день, який доповнився освітнім сетом про можливості для підвищення мобільності та написання проектів соціальної дії, потрапив у категорію незабутніх днів кемпу. 

Ця таборівка навчила мене вірити у свої мрії і домовлятися з людьми. Коли я написала пост на своїй сторінці у Фейсбук про те, що ми шукаємо фасилітатора для гри «Життя як проект» (а це розробка ГО «Інша освіта»), то сумнівалася, що хтось відреагує. Але буквально через кілька днів мені написав тренер з «Іншої освіти» - Сергій Євтєєв. Ми домовилися про можливість його приїзду, і я була здивованою, що все вдалося реалізувати. Бо важливо розуміти, що є хтось зацікавлений у низових ініціативах, які пропагують цінності іншої освіти.

– Про що шкодуєте?

– Помітила, що після кожного кемпу і відчуття, що все було суперово, шкодуєш, що серед учасників не було КОГОСЬ, хто мав бути. Через різні обставини люди не доїжджають до нас. Мабуть, не час і це не їхній кемп… Шкодую, що не написала проект на фінансування – міні-грант завжди зменшує оргвнесок від учасників, і, можливо, більше людей вдалося б залучити. 

– Чим пишаєтеся?

–Я пишаюся тим, що мережа освітніх кемпів «Чистий простір» дійсно набуває проявів освітнього бренду Кіровоградщини. Це зобов’язує до якості освітньої програми, логістики, комунікації. Мережу впізнають, ми активно заявляємо про себе у сфері інноваційної освіти та громадському секторі – це важливо, показувати, що є низова ініціатива на Кіровоградщині, хоч і нішева, але системна, зі своєю історією та місією, яка і без грантів може ефективно функціонувати. На сьогодні мережа проводить чотири сезонні тематичні таборівки, які доповнюються мережевими візитами в інші міста з метою обміну досвідом з громадським сектором. Ми маємо хоч і скромну, але якісну міні-грантову історію та успішні проекти соціальної дії з брендингу міста та неформальної медіаосвіти. Також у нас з’явилося багато партнерських зв’язків з іншими містами та організаціями, що надихає рухатися далі.

– У чому специфіка освітніх кемпів? Чому ви працюєте з цим форматом?

– Кемпи – це  хороша практика соціального моделювання громади, де кожен може випробувати себе, здобути лайфхаки таборового життя та комунікації з незнайомими людьми. Плануючи програму кемпу, ми даємо можливість учасникам бути її співавторами. Ми переконані в тому, що кожна людина є тим особливим медіа та джерелом корисної інформації, яка може бути потрібною іншим людям. Кемпи є можливістю віднайти агентів змін та впливу. Отримані знання та інструменти будуть використані на користь тих локальних громад, із якими вони пов'язані.

Підхід до організації навчального середовища на таборах не схожий на університетський: ми переконалися, що за чотири дні табору можна здобути дієві інструменти та практику, яку часом не дає університетська освіта. 

Кемпи розширюють зони комфорту.  Не обов'язково виходити зі своєї комфортної зони, дієвіше – її розширити:) Відчувати спокій у наметі серед лісу чи біля річки в полі, бути готовим до спілкування з незнайомими людьми, їсти їжу, приготовану на вогні, лежати на карематі і дивитися на зоряне небо, слухаючи голоси потягів, які ген за річкою несуться повз тебе. 
Ми знаємо точно, що кемпи відкривають людей. Ми переконані, що кемпи мають перетворювальну силу, яка робить кожного з учасників сильнішим чи сильнішою.

– Освітній формат кемпів сьогодні дуже популярний серед активної молоді. Чому? 

– Це ефективна комунікація, неформальне навчальне середовище, тімбілдінг та свобода.  Тема урбаністики, яка активно студіюється у містах нашої країни, теж розкривається у незвичних і нетрадиційних освітніх форматах, як-от – хакатони, воркшопи, хаби тощо. Наприклад, Media urban camp – освітня тематична таборівка з урбаністики для активної та творчої молоді, яка працює в сфері креативної урбаністики.  
Кемп як формат дозволяє за обмежений час (3-4 дні) в інтенсив-освітньому режимі запропонувати учасникам програму з вивчення окремого урбаністичного аспекту, щоб допомогти їм у своїх локальних громадах по поверненню у своє міське середовище втілювати проекти для свого міста.  Перевага кемпів у тому, що всі учасники стають гравцями цього освітнього процесу, адже, до участі долучаються вмотивовані люди, які вже мають певні напрацювання в цій сфері.

– Як завжди, програма була насиченою. Ірино Анатоліїївно, чи вдалося взяти участь у чомусь як учасник, а не організатор?

–  Майже ніколи не вдається, бо як організатор маєш вирішувати багато завдань. Може, комусь це видається дивним, але організовуючи наметове містечко та навчання в ньому, я можу і їсти приготувати на вогні, і навчальну сесію провести, і поспілкуватися з учасниками, і посидіти біля вогнища. Завжди хтось є поряд, хто допомагає, не завжди отримується делегувати всі функції організатора – але ми над цим працюємо. На літньому кемпі у мене є можливість подивитися на все збоку: і це своя романтика.

–  Як вам удається поєднувати кемп із дітьми?

–  Чудово! Це все поєднуване, бо це і є життя. Я переконана, що вони подорослішають і теж будуть організовувати кемпи. У них уже є та кемпозалежність, про яку пишуть всі учасники, і члени команди, і ми, як організатори.

– Про що б хотілося сказати насамкінець?

–  За останні шість років розширювалася тематика кемпів, відбувалися освітні та форматні експерименти. Ми неодноразово отримували підтримку від Active Citizens Ukraine, в ідею кемпів вірять учасники, які роблять спільнокоштовий внесок.Є важлива місія Мережа освітніх кемпів "Чистий простір" – бути рушійною силою для агентів впливу, які через медіа-інструменти пришвидшуватимуть позитивні зміни в нашій країні. На карті неформальної освіти в Україні ми впевнено зафіксували Кіровоградщину.

Розпитувала Наталя Романюк