ІНТЕРВ'Ю

Місце, де живуть творчі сови і кольорові черепахи, – арт-студія у Кропивницькому

Чи мріяли ви колись повісити над ліжком картину, створену власноруч? Може, ваші дощечки й коробочки на кухні варто прикрасити технікою декупаж? А хочете нарешті до Великодня покласти в кошик справжні писанки? Чи у вас є дитя, яке натхненно малює по стінах і самовіддано ліпить щось із пластиліну, де прийдеться?

Художниця Тетяна Стороженко рік тому створила арт-студію «Совушка», де можна як забавити дітей, так і реалізувати власні давні дитячі мрії. Про перший рік життя студії – в інтерв’ю для «З перших уст».

– Тетяно, з чого почалася «Совушка»?

– Я працюю із дітьми 15 років:  це писанкарство, розпис, настінний розпис, багато різного. І мені давно хотілося зробити простір, комфортний для роботи: у державному закладі ти як-не-як обмежений рамками, правилами, стандартами… Мріяла-мріяла, і якось вирішила, що досить думати – час робити.

– Хто найчастіше приходить на гостину до «Совушки»?

– Діти. Їм простіше через безпосередність. Дорослі важкі на підйом, кожен зі своїми комплексами, вважають, ще вони не вміють , не можуть – тому їм важче отримати задоволення. Але все ж набралася група дорослих, які вчаться малювати, декого з них у дитинстві водили на танці, тоді як вони все життя мріяли навчитися малювати котика. Для них творчість – це релакс.

– Що найскладніше давалося цей рік?

– Перші місяці складно було прилаштуватися, зрозуміти, що я працюю так, як хочу і можу я,  що сама собі складаю програму. Було важливо зрозуміти, що цікаво робити дітям. Також важко було почати групу трирічок, не було такого досвіду: але зараз вона працює, і це чудові дітки, які дуже виросли і змінилися за рік. А вже цей навчальний рік починала легко, розуміла коли з ким яке заняття проводити.

– Тетяно, чого Ви особисто навчилися за рік?

– Сприймати дітей такими, якими вони є. Бо освітня система все одно побудована на тому, що постійно вимагають «вище, сильніше, швидше». Тут по-іншому: прийшло розуміння, що дитина в першу чергу повинна отримувати насолоду. Так, я маю навчити, але головна на занятті – дитина. І якщо черепашка синьо-жовта, а не реалістична – це чудово. Ми вчимся малювати правильно, але діти пропускають усе через себе і виникають цікаві малюнки. У нас немає завдання перемогти в конкурсі, головне – отримати насолоду і реалізувала себе.

– Які проекти стали найнезвичнішими?

– Наприклад, працювати із великою писанкою. Малювали саме діти, тому цікаво було, як вони її побачили. До того ж, на роботу над нею в нас був лише тиждень.

Ще робили портрет Кропивницького до дня міста. Він вийшов безпосередній, яскравий, живий і не такий, яким я його собі уявляла. Через нашу локацію пройшло близько двохсот дітей, які долучалися – кожен зі своїм баченням.

– Колективне підсвідоме спрацювало?

– Так. Цей портет дивний, деякі локації не чітко вималювані, але їх можна впізнати за якимись рисами. Головне, що там така енергетика – очей не відведеш.  

– У суботу «Совушка» святкує свій перший день народження. Що приготувала?

– Родинне святкування (бо в нас уже велика совина родина). У суботу з 12 до 16-ї до нас можна завітати, аби привітати, познайомитися, подивитися, як і з чим ми працюємо, побачити виставку дитячих робіт.

– Що ж творчого святкування! І нехай «Совушка» росте велика-велика.

Наталя Романюк

Фото з особистого архіву Тетяни Стороженко