19липня2018

ГОЛОВНА ІНТЕРВ'Ю Що треба знати кропивничанам про накопичувальне страхування життя, фінансову подушку та власний портфель

ІНТЕРВ'Ю

Що треба знати кропивничанам про накопичувальне страхування життя, фінансову подушку та власний портфель

Сьогодні, юристам та адвокатам, які співпрацюють з центрами безоплатної вторинної правової допомоги Кіровоградщини, досить часто доводиться роз’яснювати клієнтам центрів новації у пенсійному законодавстві, адже громадяни прагнуть зрозуміти, чого чекати від змін та як правильно подбати про свій матеріальний стан у майбутньому.

01258шЧлен кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області, тренер-модератор, адвокат Оксана Сьора роз’яснила основні зміни та аспекти пенсійної реформи. 

Пані, Оксано, чи вам, як адвокатові доводиться стикатися з питанням пенсійної реформи і взагалі з питанням нарахування пенсій. Що цікавить людей?

Одним із напрямків моєї роботи є вивчення пенсійного законодавства.Саме темою пенсійної реформи дуже глибоко я цікавлюся уже 6-й рік.Якщо говорити з юридичної точки зору, за визначенням пенсія – це одноразова або регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування. Іншими словами, пенсія – це ті кошти, та сума, з якою людина залишається в останньому періоді свого життя, яку бажано розрахувати і визначити завчасно. Скільки коштів людина планує, хоче мати в ось цей період життя, коли вже вона не буде працювати.

Якою на цьому етапі є пенсійна система в Україні?З чого вона складається? Як зрозуміти принцип нарахування пенсій? 

Відповідно до законів, які діють на сьогоднішній день в Україні, із січня 2004 року запроваджено трирівневу пенсійну систему: рівень 1 – солідарна система; рівень 2 –накопичувальна система; рівень 3 – добровільна система заощаджень.

А до 2004 року, був який рівень?

До 2004 року нам у спадщину від радянських часів дісталася солідарна система.Що таке солідарна система?Солідарна система – це перший рівень, який забезпечує базовий дохід людини після виходу на пенсію. В солідарній системі пенсії можуть бути фіксованого розміру (і фінансованими з державного бюджету) або мати розмір, що залежить від величини заробітку і страхового стажу. Іншими словами, солідарна система – це коли люди працюють і здійснюють відповідні відрахування, які є в Пенсійному фонді і за рахунок яких утримуються уже теперішні пенсіонери.Я згадувала про те, що розрахунок в солідарній системі пенсійного розміру залежить від величини страхового стажу. Дуже багато питань у людей виникає у зв’язку з тим, що є страховим, а що є трудовим стажем. Так от, трудовий стаж – це період офіційної роботи, який підтверджується записами в трудовій книжці.Страховий стаж – це той період, за який ви, або хтось замість вас, наприклад, ваш роботодавець, сплачував страхові внески до Пенсійного фонду України. Сплатили – є стаж, не сплатили – стажу немає.Я рекомендувала б звернутися до Пенсійного фонду або безпосередньо, або через їхній офіційний сайт і взяти собі довідку про свій страховий стаж. У цій довідці буде чітко видно, що є у людини, що вона собі напрацювала, що є в базі в Пенсійному фонді і, відповідно, до яких розрахунків буде вираховуватися саме в період виходу на пенсію страховий стаж людини.

Отож, ми з вами докладно розглянули солідарний рівень пенсійної системи, що являє собою другий рівень – накопичувальна система?

Другий рівень пенсійного забезпечення складають заощадження на накопичувальних рахунках. Останнім часом більшість країн під час здійснення пенсійної реформи передбачали створення другого рівня – обов`язкової накопичувальної системи, яка буде впроваджена в Україні із 1 січня 2019 року. Її суть полягає в тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи має накопичуватися у накопичувальному фонді і обліковуватися на накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть такі внески. Ці кошти мають інвестуватися в економіку України з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Учасниками такої накопичувальної системи пенсійного страхування будуть особи, які станом на 1 січня 2019 року підлягають обов’язковому державному пенсійному страхуванню. При цьому, ті особи, кому залишилося до виходу на пенсію 10 років або менше ніж 10 років, можуть відмовитися від внесків у накопичувальну систему пенсійного страхування. Чому так? Томущо за 10 і менше років уже мало що можна накопити.

Поясніть, будь ласка, чим відрізняється  система внесення коштів у накопичувальний фонд від тієї системи, яка існує зараз «збір до пенсійного фонду»?

Ви говорите «збір до пенсійного фонду» – це є солідарна система, коли всі працівники, які працюють, сплачують внески. На сьогоднішній день – це ЄСВ (єдиний соціальний внесок), в тому числі, і пенсійне страхування там всередину закладено, а накопичувальний рівень – це при пенсійному фонді буде створено окремий фонд і до нього будуть відраховуватися гроші  та накопичуватися на окремому рахунку саме тієї особи, яка здійснила це відрахування.

А чому взагалі постала потреба в такому компоненті як накопичувальна система? 

Розумієте, обов’язкову накопичувальну складову частину пенсійного забезпечення створюють для досягнення таких цілей: - заохочення працівників до заощадження коштів протягом трудової діяльності. Завдяки цьому, в похилому віці люди не потребуватимуть соціальної допомоги;- збільшення заощаджень для фінансування економічного розвитку. Накопичувальна система може допомогти відновити внутрішні заощадження країни, які потрібні для економічного зростання нашої держави;- для запобігання політичному тиску у сфері пенсійного забезпечення. Наприклад, нерідко уряд приймає рішення про зменшення внесків чи підвищення пенсій напередодні виборів. Такі дії можуть призвести до дестабілізації пенсійної системи в майбутньому.

На сьогодні цей рівень працює не достатньо ефективно, тому що знову ж таки економіка держави ще не наскільки розвинена, високий рівень інфляції, саме тому більше уряд націлює людей на добровільне накопичення.От саме пенсійне накопичувальне страхування життя, як на мене, є оптимальним варіантом. Тому що не в кожній країні дозволено використовувати всі згадані способи інвестування. А ось цей спосіб – накопичувальне страхування життя в більшості країн світу уже давно існує і в Україну, воно успішно прийшло уже з початку 90-х років.

А ось є такий багатокомпонентний термін «пенсійне накопичувальне страхування життя», розкажіть, будь ласка, докладно про нього.

Людина, яка хоче накопити собі гроші на старість, має визначитися із сумою, яку вона може відкладати собі один раз у рік, щомісячно, щоквартально, чи раз у півроку. Мінімальні програми, які є на сьогодні в Україні – це від 3000 гривень в рік  та 250 гривень в місяць. Кожній людині, яка працює ця сума доступна. Людина обирає собі розмір, на який вона хоче страхуватися. Я Вам скажу, що найбільше сьогодні люди обирають програми 10 000 – 15 000 гривень в рік і вибирають термін, на який вони можуть бути застраховані, укладаючи договори. Мінімальний термін в Україні на сьогоднішній день – це 10 років. Максимальний – не встановлено, але встановлено законодавством, що людина, яка може мати таку програму повинна бути не старше 65 років, а застрахованою людина може бути до 75 років. Наприклад, людина обирає собі програму на 10 000 гривень в рік на 20 років, страхова сума по такій програмі складатиме 200 000 гривень. Тобто, сплативши 10 000 гривень, уклавши договір із страховою компанією життя, людина отримує поліс страхування життя на 200 000 гривень і, якщо уже на наступну добу після випуску полісу або там через тиждень, через місяць, через рік станеться якесь нещастя: наприклад, травма (на сьогоднішній день, такі програми покривають 147 видів травм – це і переломи, і опіки різних ступенів тяжкості), то людина у відсотковому відношенні зможе отримати собі страхове відшкодування від суми своєї страхової.

Якщо людина в період дії такої програми стане інвалідом, наприклад –якщо це інвалідність 3 групи, то людина зможе отримати 75% від своєї страхової суми, зможе вилікуватися і продовжити свою трудову діяльність. Якщо це буде 2 група інвалідності, то людина отримає 80% від своєї страхової суми; якщо це буде 1 група інвалідності і людина не зможе працювати, то страхова компанія людині виплатить 100 000 гривень на лікування, і звільнить від усіх подальших платежів до закінчення програми, та кожного року буде виділяти кошти на лікування. Сім’я такої людини, яка потрапила в біду уже не залишиться один на один із проблемами. Коли закінчиться такий договір і людина досягне певного віку,  накопиться певна сума грошей.

Якщо ми беремо для прикладу цю ж саму програму 10 000 гривень, які людина відкладатиме собі щороку, то відповідно до Закону України «Про страхування», на цю суму нараховується 4% гарантованого доходу щороку. Крім того, страхова компанія за те, що вона користується коштами людини, ці кошти повинна інвестувати в економіку України. Від тих грошей, які будуть зароблені в результаті інвестування, 15% страхова компанія залишить в себе, а всі інші 85% вона розподілить між всіма людьми, які мають ось такий поліс страхування, тобто кожен, хто має договір страхування життя, отримає ще 16-19% додаткового інвестиційного доходу.Крім того, за рахунок складного відсотку, тобто відсоток на відсоток, нараховується із року в рік на ось ту суму, яка є у людини по такій програмі накопичення. І в результаті, коли закінчиться ось цих 20 років, закінчиться термін договору, у людини уже там назбирається певна сума коштів, якою можна розпорядитися. Нею можна розпорядитися по-різному.

Можна ці кошти одноразово зняти і витратити на свої потреби, а можна оформити, що називається «ануїтет» – це така доплата до пенсії. Тобто, коли людина вийде на офіційну державну пенсію і отримуватиме із солідарного рівня державну пенсію, крім того, вона ще отримуватиме доплату за рахунок ось цього оформленого ануїтету. Це буде солідна сума, яку можна розподілити на частини, в залежності від бажання такої людини, яка мала програму.

А якщо людина використає ті кошти на лікування своєї хвороби, то виходить, що вона вичерпає кошти, вибере із цього фонду і в неї не залишиться вже потім?

Ні. Абсолютно не так. Коли людина має травму або інвалідність, то страхова компанія ось ці виплати здійснює за рахунок власних коштів. Це є страховий випадок. Гроші людини ніхто не чіпає, вони собі «працюють», накопичуюються і чекають кінця програми.

У цієї системи просто така подвійна чи потрійна функція, вона ніби як і накопичує, і страхує?

Так. Тому ж так і називається. 

У чому переваги пенсійного накопичувального страхування життя?

Та людина, яка має собі ось такий договір накопичувального страхування життя повинна розуміти, що це є її особисті кошти, тобто, якщо відбувається розірвання шлюбу та поділ майна між подружжям, то ці кошти не діляться, вони залишаються власністю тієї особи, яка має таку програму.Ще один такий важливий момент, наці кошти немає можливості будь-хто накласти арешт, тобто вони не підлягають конфіскації. Страхова компанія ніколи не буде зацікавлена в тому, щоб якісь установи чи інстанції знали скільки коштів накопичує та чи інша людина. Хочу сказати, що наша держава зацікавлена в тому, щоб громадяни укладали такі договори. У податковому кодексі є стаття про податкове відшкодування і кожна особа, яка має такі програми, може отримати податкове відшкодування у розмірі 18% від суми, яку заплатила. Тобто, якщо ми говоримо, що людина уклала договір, наприклад, на 10 000 гривень в рік, то в кінці року вона подає декларацію і податкова повертає 18%, а це у нашому випадку 1800 гривень. Тобто, в накопичення піде 10 000 гривень, всі виплати будуть здійснюватися з урахуванням того, що людина заплатила таку суму, а людині повернеться частина. Приємно ж?

А навіщо, взагалі створена ось ця трирівнева система?

Ми ж ідемо до кращого, тому три завжди краще чим один.Коли був один рівень – це була державна пенсія (солідарна система). А на сьогодні Україна переходить до польської системи солідарно-накопичувальної, тобто є в ній і солідарна, яка зберігається, щоб гарантувати мінімальний рівень пенсійного забезпечення всім працівникам, який виплачує держава, а другий рівень – це для того, щоб встановити чіткі права власності через обов`язкові накопичувальні рахунки. І третій рівень, щоб створити умови для накопичення додаткових пенсійних заощаджень на добровільних засадах у міру зростання заробітної плати. Це є третій рівень – добровільна система заощаджень.

Пані Оксано, як людині себе знайти в усіх цих термінах, системах і рівнях? Яка для неї має бути точка відліку? На що вона повинна звернути увагу? З чого почати?

Ми бачимо, що фінансовий ринок є дуже агресивним. Зверніть увагу, скільки реклами:на білбордах, в газетах, у журналах – скрізь мова йде про те, що «візьміть кредит», «це вигідно», «без документів дамо» – от це є агресивний метод,тому що людина, коли десь бере кошти, потім повинна віддавати їх ще й з відсотками. А люди повинні раціонально планувати своє життя сьогодні і, тим більше, підходити до такого планування в майбутньому. Для цього є формула економічної безпеки, відповідно до якоїкожна людина може взяти за основу ті витрати, які вона здійснює вже сьогодні в місяць.

 11908 735x418От, наприклад, спілкуючись зі своїми клієнтами я бачу, що люди називають різні цифри: хтось 5 000 гривень, хтось 8 0000 гривень, хтось 10 000 гривень. Давайте порахуємо. Візьмемо 10 000 гривень, які людина витрачає в місяць для того, щоб купити продукти харчування, заплатити комунальні послуги тощо.Ми не говоримо про те, щоб відсвяткувати дні народження чи поїхати на відпочинок, а просто мінімально прожити. Як розрахувати скільки потрібно відкласти на той третій етап, який буде називатися «пенсія»?Потрібно 10 000 гривень, які витрачаються сьогодні в місяць, помножити на 12 місяців, ми отримаємо 120 000 гривень. Саме ці 120 000 гривень – це ті кошти, які людині вкрай необхідні для того, щоб прожити. А якщо помножити, наприклад, на 10 років, то це уже буде 1 200 000 гривень. Тобто, коли прийде той період, коли людина перестане працювати і отримувати дохід, людині потрібно мати в заощадженнях, ось в цьому резерві хоча би 1 200 000 гривень. Чи мають наші люди такі заощадження?

Яка ж повинна бути «фінансова подушка» у кожної людини? Як вона вираховується?

Потрібно взяти заробіток людини, відняти 10%, відкласти собі на проживання. Наприклад, людина отримує 10 000 гривень в місяць,потрібно відняти 10%  – це ми віднімаємо 1 000 гривень. На 9 000 гривень людина так само проживе, як і на 10 000 могла б прожити, а 1 000 гривень уже піде в заощадження. Для того, щоб створити «фінансову подушку», людині потрібно 9 000 помножити на 6, тобто на 6 місяців – це буде 54 000 гривень. От 54 000 гривень людина, яка працює–повинна мати заощадження, на випадок втрати роботи або  на випадок якихось нескладних захворювань. 

Ці кошти повинні постійно лежати на рахунку?

Вони можуть бути вдома, частково бути на депозиті, а частина цих коштів у страховій компанії.Для людини, яка займається бізнесом – ця ж сума помножиться на 12, тобто на цілий рік. Якщо бізнесмен втратить свій бізнес, йому потрібно прийти в себе, відновитися, а потім запустити бізнес знову. На це йде в середньому близько року. Тому потрібно цих 9 000 гривень, якщо ми беремо з цього розрахунку, помножити на 12 – це ті кошти, які повинні бути в резерві у кожного бізнесмена. І вони можуть бути розподілені: на депозитах, в страхових компаніях, або зберігатися вдома.

Коли людина повинна розпочати накопичення коштів?

Відлік повинен розпочатися від першої зарплати. Людина отримала першу зарплату і повинна собі якусь частину грошей відкласти.Фінансисти вирахували, що відкладати 10% від заробленої суми, людині це буде зовсім не важко і не помітно. 

А чи впливає менталітет на накопичення коштів? Чи нівелює він, нашу фінансову культуру? Враховуючи радянський досвід, коли«згоріли заощадження»людей їхтепер важко переконати перейти до інших типів пенсійної системи. Коли за тебе відповідала держава, а тепер, ніби, ти сам за себе відповідаєш. 

Ось цей досвід людей відіграє негативну роль в тому, що пенсійна реформа просувається надто повільно.Люди не довіряють. Але,наприклад, після розірвання шлюбу жінка чи чоловікзнову робить нові спроби йти вперед і жити, тому створюють нові сім’ї.Цей негативний досвід потрібно враховувати і йти далі.

Менталітет наших людей який? Сьогодні я маю кошти, я поїду за кордон три-чотири рази на рік, я буду шикарно святкувати всі свята, але збирати кудись на якусь там міфічну старість не хочу. Це біда сьогоднішніх пенсіонерів, немає тих, хто обіцяв, що піклуватиметься про них і забирав їх здоров’я на побудову комунізму. Так, сучасне покоління будує нове життя в умовах ринкової економіки, виховує нове покоління пенсіонерів, а наше головне завдання донести до людей – як уже сьогодні подбати про своє майбутнє, як не бути обузою для своїх дітей.

А як саме це зробити?

Знову ж таки, уміти раціонально планувати фінансові витрати. Зрештою ми визначилися з тим, що людина має раціонально планувати майбутнє.

Які вона має здійснити підготовчі кроки до інвестування?

Перший момент – людина повинна визначитися як вона це робитиме: одноразово (відкласти, щоб гроші «працювали» на людину) чи буде меншими сумами, але регулярно це здійснювати.Другий момент – людина повинна для себе зрозуміти на скільки вона хоче активно чи пасивно інвестувати свої кошти для того, щоб вони на неї«працювали». Активно – це, наприклад, на форексі грати, криптовалюти сьогодні дуже модно, біткоїни та інші, ставки на іподромах. Якщо людина немає на це часу, чи немає бажання, чи не розуміє як в цих заходах брати участь, то є пасивні інструменти – можна свої кошти довірити страховим компаніям.Ще один важливий момент – слід оцінити наскільки людина є терпимою до ризиків. Наприклад, одна людина, ризикуючи всім, поїде за кордон і заробить собі на все життя, а інша скаже: «не хочу я нікуди їхати, не хочу я нічим ризикувати, я краще ходитиму на свою роботу улюблену, буду отримувати не таку високу зарплату, але я буду потихеньку, по 100 чи 200, чи 300 гривень щомісячно відкладати».

Як створити «власний портфель»?

Методика базується на диверсифікації портфелю людини, тобто це розподіл ось тих інвестицій, про які ми говорили по ризикам фінансових інструментів. Якщо знаєте як це робиться: то сюди входять акції, облігації, можна кілька базових взяти, а періодично туди додавати якість трендові, які будуть збільшувати ваш портфель разово, а потім знову накопичувати кошти поступово. Ну, а якщо ні, і більшість населення є такими, що не мають ось таких спеціальних знань, то для таких людей працюють спеціалісти, які мають достатні фінансові знання, тому краще свої кошти довірити їм, через страхові компанії життя. Саме вони управляють вашими фінансами, які ви їм довіряєте на підставі договорів страхування.

Пані Оксано, яким категоріям людей потрібно замислитися над питанням пенсійної реформи і пенсійного забезпечення?

Я хочу побажати слухачам різних вікових категорій підвищувати свою фінансову грамотність та слідкувати за світовими тенденціями в цьому питанні.Людям поважного віку – почути те, про що ми говорили і через призму свого досвіду донести основні ідеї до молодших поколінь (дітей та онуків) про те, що слід планувати життя, дбати про майбутнє щодня, не втрачати час і розумно підходити до процесу витрачання коштів.Людям, яким сьогодні виповнилося 35 років і більше, але вони ще не мають пенсії – зрозуміти, що лише вони самі повинні подбати про свою старість. Якщо вони нічого не змінять і будуть надіятися на державу, то отримають лише пенсію, державне забезпечення із першого рівня – соціальну, а це – половина прожиткового мінімуму, в цифрах це на сьогодні менше 1000 гривень.

А якщо вже зараз розпочати, то ще є можливість  накопити собі кошти, захистити себе та своїх рідних матеріально і сьогодні, і на майбутнє, якщо говорити саме про накопичувальне страхування життя.Молодим людям, якимна сьогодні немає ще 35 років – у розумінні пенсійної реформи в Україні завжди бути в тренді, розуміти процеси, які відбуваються в державі і своєчасно знаходити свою нішу. Вміти визначити для себе як вони хочуть жити, наскільки безпечним є їх життя сьогодні і чим наповненим буде їх життя в тому періоді, коли працювати їм уже не хотітиметься чи не буде фізичної можливості. А всім нам разом, бажаю щасливого майбутнього, забезпеченої старості та якісного матеріального захисту вже сьогодні!

Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області працює за адресою: вул. Дворцова, 32/29, м. Кропивницький, тел. (0522) 37-12-50, 32-07-97, 0991048038.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.