27жовтня2020

ГОЛОВНА КУЛЬТУРА Тарас Прохасько: Писати для дітей – це як завантажити наплічник

КУЛЬТУРА

Тарас Прохасько: Писати для дітей – це як завантажити наплічник

Минулого тижня в рамках туру, організованого «Видавництвом Старого Лева», у Кіровограді побував сучасний український письменник, журналіст Тарас Прохасько (на знімку). І хоч серед книг, привезених ним із собою і представлених на суд читача, був і переклад із польської роману «Схід» Анджея Стасюка, розмова у «Львівській кав’ярні» точилася переважно довкола третьої заключної частини «кротячої епопеї» «Як зрозуміти козу», яку він писав разом із Мар’яною Прохасько.


Про сенс життя
Довкола кожного з нас – безліч сенсів, безліч життів, вважає пан Тарас. А наше уявлення про життя – то лиш одна з його можливих форм. Чому вирішив писати саме про кротів? Бо вони не обтяжені чиєюсь симпатією, принаймні, симпатією багатьох. Книги Прохаська – про емпатію та співпереживання. Але не людські, а кротячі. На прикладі звірят він намагався пояснити дітям причинно-наслідкові зв’язки. А оскільки дітям (на противагу від дорослих) складно щось «втюхати» – їм доводиться пояснювати, що щось важливе – можливе. У цьому й є сенс життя.

Про уявлення
Слід розвивати в дітей уявлення. Можливість уявити життя іншого – то вагома здатність, то суто людська здатність. Кожен новий досвід уявлення призводить до все більш правильного сприйняття реальності в цілому. Тут важливе усвідомлення, що не варто оцінювати події минулого з точки зору теперішнього. «Я вважаю, що «Коли ще звірі говорили» Івана Франка – то кошмар. А з іншого боку – історичний феномен» – зізнався письменник. Він переконаний, що читаючи старі книги, найперше, треба розуміти, що тоді були інші казки й інші оповідачі.

Про якість дитячої літератури
У кожному випадку треба розрізняти якість змісту книги і якість книги-виробу. На кожному етапі – своє розуміння якості. Часом ці критерії не співпадають, не перетинаються. Хоча варто прагнути до загальної якості. Чим більше хорошої дитячої літератури – тим вища нівеляція автора. Минули часи, коли автор міг тотально впливати на інших через посередництво власних книг. У цьому й позитив, і негатив – водночас. Тепер головне для письменника – зберігати самоідентифікацію, самовираження. Дитяча література існує для того, щоб переконати юного читача, що те, що відбувається з нами, не є марним.
Поговорили з автором і про те, як буває нудно в дитинстві, і про тенденцію до толерантності через збільшення дивнот, і про невдоволення життям та наступний після цього етап – уміння щось змінити, і про те, що «така складність як вартість книжок» відбирає в письменників їхніх читачів, і про те, що «писати для дітей – це як завантажити наплічник: важливо розуміти, скільки посильно дитині підняти».

Шанувальники творчості Тараса Прохаська, як і ті, хто відкрив для себе його вперше, залишилися вдячними журналістці Анастасії Дзюбак, котра організувала ту зустріч. А ще переконалися, що зрозуміти Прохаська можна лише читаючи його.

Лариса РОМАНЮК

Довідково. Першим літературним твором Т. Прохаська стало оповідання «Спалене літо». Згодом здобули популярності й такі книги літератора, як «Інші дні Анни», «БотакЄ», «НепрОсті» та ін. Його прозу вирізняє особлива стилістика: автор завжди порівнює людську особистість із рослинами, тваринами, прикрашає сюжети автобіографічними даними, надаючи їм певної відвертості та чуттєвості.