03грудня2024

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА КУЛЬТУРА Володимир Панченко: Жорстка «переоцінка цінностей» не похитнула репутацію письменника Юрія Яновського

КУЛЬТУРА

Володимир Панченко: Жорстка «переоцінка цінностей» не похитнула репутацію письменника Юрія Яновського

Пам’ятник видатному земляку Юрію Яновському має прикрасити одноіменний сквер по вулиці Соборній у Кропивницькому, переконаний професор Володимир Панченко.

Власними  думками стосовно того, яким може бути такий пам’ятник, український літературний критик, літературознавець, доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України Володимир Панченко поділився на загал.

a18a5c5 vlcsnap2013012117h05m37«Жорстка «переоцінка цінностей», що відбулася в Україні після краху СРСР, не похитнула репутацію Юрія Яновського як видатного письменника, класика української літератури ХХ століття. Проживши в атмосфері тоталітарного насилля понад двадцять років (від початку 1930-х до 1954-го), він, як і багато інших митців радянської доби, не мав змоги сповна реалізувати свій небуденний талант, проте навіть те, що нашому земляку вдалося створити в 1924-1935 рр., забезпечило йому почесне місце в історії національного письменства. Маю на увазі передусім повість «Байгород» і романи «Майстер корабля», «Чотири шаблі» та «Вершники». Це оригінальна неоромантична проза, в якій знайшли художнє відображення драматичні події 1918-1920-х років, а також юність українського кіно в Голлівуді на березі Чорного моря («Майстер корабля»).

Дитинство Юрія Яновського минуло в Єлисаветграді, де він навчався у земському реальному училищі, а потім починав свою трудову біографію. У центрі міста, на вулиці Ровенській (поруч із Соборною), стоїть позначений меморіальною дошкою одноповерховий будинок, у якому квартирував Юрій. Нещодавно за дієвої підтримки міської ради Кропивницького поруч із будинком (навпроти кінотеатру «Портал») було розбито сквер імені Юрія Яновського: висаджено декоративні кущі й дерева, встановлено лавки… А в перспективі (сподіваюся, недалекій) там має бути встановлено й пам’ятник славетному письменникові…

Така ініціатива вже є. Зібрано перші – хай поки що й символічні – кошти. Створено організаційний комітет, який опікуватиметься реалізацією благородної ідеї. Пам’ятник має стати не тільки даниною шани видатній людині; він прикрасить місто, додасть його образові культурного шарму.
Хотів би поділитися своїм уявленням про майбутній пам’ятник.

Його ідея навіяна романом «Майстер корабля» - твором великою мірою автобіографічним. Річ у тім, що в 1925 р. 23-річний (!) Юрій Яновський був призначений головним редактором Одеської кінофабрики, яка й була тим самим «Голлівудом на березі Чорного моря», що про нього Яновський написав серію розкішних нарисів саме з такою назвою.Кіно-Одеса другої половини 1920-х – це Амвросій Бучма, Олександр Довженко, Василь Кричевський, Ісак Бабель, Юрій Тютюнник, це велике коло молодих письменників, що взялися за сценарії… І ось ця кіно-Одеса «ожила» на сторінках роману «Майстер корабля», написаного степовиком Яновським, для якого степ і море булимогутніми стихіями, що однаково зачаровували його… Є в цьому творі і лихоманкова праця над фільмом, і неймовірні пригоди матроса Богдана, і любовний «трикутник» (кінорежисер Сев-Довженко – балерина Тайях – редактор-Яновський), і хроніка життя приморського міста… А задуманий він автором як роман-містифікація: літній кінорежисер То-Ма-Кі начебто пише спогади, згадуючи з висоти 1970-х (!) років власну молодість, …

Образ МАЙСТРА КОРАБЛЯ має тут кілька значень. У романі йдеться, зокрема, про будівництво навчального вітрильника для майбутніх моряків. За традицією на щоглі має бути встановлено дерев»яний оберіг – це він і є майстром корабля. Проте одним із епіграфів до свого роману Юрій Яновський недарма взяв рядок з оди Горація, присвяченої Римській державі: «О корабле! Тебе вже манить хвиля моря». Корабель у Горація – символ держави. І в Яновського – також! А Майстер корабля (у символічному сенсі) – це молода нація, що будує свого вітрильника, перед яким – відкрите море! А молоді герої кіно-роману Яновського – натхненні, зухвалі, відчайдушні творці культури, що набирає сили!

І ось тепер нарешті про ідею пам’ятника.

Молодий Яновський стоїть на валуні перед морською хвилею. Він простяг руки, тримаючи в них вітрильник. Він дарує цей вітрильник нам. Одягнений він у легку куртку; через шию перекинуто кашне, яке - якщо придивитися – нагадує кіноплівку…

Ми пам’ятаємо, що зовсім поруч – будинок, у якому минала юність Яновського. До нього від пам’ятника – якихось півсотні метрів. Можна прокласти стежку з плит від будинку до пам’ятника, причому так, щоб на тих плитах відбилися спочатку малі босі сліди… потім більші босі сліди… потім сліди черевиків, менших і знову більших… Це стежка життя письменника…

Пам’ятник не має бути помпезним. Він має бути ніжним, поетичним, сповненим символічних значень.

Сподіваюся, що знайдеться скульптор, який підхопить цей задум і втілить його в потрібному матеріалі.

І все, повірте, залежить від нас. Від нашої самоповаги. Від уміння бути вдячними. Від нашої любові до тих, хто привносив красу незвичайності в, здавалося б, таке звичайне життя...

Володимир Панченко»

ЧИТАЙТЕ також: Володимир Панченко пропонує у сквері імені Юрія Яновського встановити погруддя письменника