КУЛЬТУРА

Кропивничани не без містики й емоцій провели найдовший у цьому році день (ФОТО)

Господар садиби «Гайдамацька Січ», що у Цибулевому Знам’янського району, Володимир Вознюк очевидно таки справді спілкується з дохристиянськими богами!

Інакше як тоді пояснити увесь той вражаючий парад природних явищ, який він підготував у себе для гостей з Кропивницького і Знам’янки в ніч з 22 на 23 червня?

 Шукачі пригод, котрі на заклик невгамовного мандрівного історика Юрія Митрофаненка вирішили «на природі» зустріти пору літнього сонцестояння й таким чином провести найдовший день 2018 року, стали свідками чогось містичного й неповторного! …

Назвавши колись одну із скель, що височіє над широкою й мальовничою долиною річечки Інгулець, іменем язичницького бога грози, грому і блискавки Перуна, пан Володимир ніби отримав право інколи запрошувати громовержця до себе в гості. Заздалегідь підготував для поганського бога дрова для великого вогнища. Але першу зливу емоцій спровокувала сама природа, коли почав накрапати несміливий дощик. Здавалося нічого путнього з задуманого не вийде. Тоді господар наказав (!) хмарам розійтися! Й хоча навколо скелі Перуна все гриміло й блискало, але дощ дійсно на деякий час припинився. Справжня пригода почалася лише тоді, коли близько опівночі запалала ватра й навколо неї почали водити язичницький хоровод. Вітер несамовито почав кружляти, сиплячи довкола тисячі іскор, а небо ніби прорвало! Величезні блискавки й розкати грому, свідчили, що небом мчав на колісниці найголовніший у пантеоні богів Київської Русі, сиплячи на Чорноліський і Чутівський лісові масиви свої вогняні стріли…

Звісно, якщо звернутися хоча б до хрестоматійних «Звичаїв нашого народу» Олекси Воропая, то з побаченого й почутого містянами мало що відповідало прадавнім обрядам, характерним саме цього календарного дня (ночі). Попри те, що власне етнографічної точності не було, музейники, історики, краєзнавці, навіть учасники АТО (кажуть, що Перун був ще й покровителем військової дружини!), все ж таки долучилися до давно забутого минулого. А головне отримали велику порцію позитивних емоцій завдяки безпосередньому спілкуванню з природою, повноцінному величному вогнищу, танку з піснею «Гори, гори ясно…», закликам з підійманням догори рук Володимира Вознюка до Перуна, цілком безпечному ходінню босоніж по вугіллю, навіть тими, хто раніше і не думав такого робити. І все це на фоні неймовірної краси зірниць, які осявали далечінь долини Інгульця і обриси близького Чорного лісу, відкриваючи чудові краєвиди…  

До зустрічі, «Гайдамацька січе»!         

Федір Шепель,

фото автора