ОСВІТА

Володимир Левошко: Оптимізації не уникнути, бо інколи вона виправдана об’єктивно

Не один рік точаться розмови довкола реформування профтехосвіти. При цьому державні мужі не стомлюються повторювати, що в країні відчувається брак спеціалістів саме робітничих професій. А потім починають реформу з того, що ту ж таки профтехосвіту позбавляють фінансування. Це, як мінімум, – дивно. Прокоментувати ситуацію погодився головний спеціаліст відділу профтехосвіти департаменту освіти, науки, молоді та спорту облдерж-адміністрації Володимир Левошко (на знімку).

– Спочатку кілька цифр про нашу систему, – каже Володимир Борисович. – Тут здобувають спеціальність близько семи з половиною тисяч учнів, а трудиться майже дві тисячі працівників, 60 відсотків із яких – це педагоги. Ринок праці диктує потребу у фахівцях, а відтак змінюється перелік професій, яким можна навчитися. За останні три роки їх з’явилося більше, ніж за попередні десятиліття. Серед «новинок» – оператори програмного забезпечення, озеленювачі, флористи, агенти з постачання.

Ще один показник – це рівень прямого працевлаштування. Він сягає 86-88 відсот-ків, що вважається цілком пристойним. Минулого року, коли спад виробництва був найвищим, працевлаштування навіть дещо зросло. Частина випускників – 5-6 відсотків – продовжує навчання у вишах. Усе це є переконливим доказом високої якості навчального процесу.

А тепер про наболіле й перспективу. Багато проблем виникає через неузгодженості, елементарні прорахунки. Скажімо, бюджетним законодавством передбачено передачу управління профтехучилищами на місця, водночас, згідно із Законом «Про професійно-технічну освіту», все залишається незмінним – і управління цими навчальними закладами має бути не нижче області, і фінансуватися з держбюджету.

Нині багатьох непокоїть ідея створення багатопрофільних центрів, – продовжує В. Левошко. – Вона передбачає оптимізацію мережі, якої бояться більше, ніж скорочення. На даному етапі ситуація настільки ж невизначена, як і з фінансуванням. А чому? Не прийняті відповідні закони. Що ж робити? Допоки немає законодавчого визначення багатьох положень, треба позбутися страхів і зважати на ситуацію. А вона така. Оптимізації не уникнути, бо інколи вона виправдана об’єктивно. Для прикладу, є два училища в Кіровограді: колишнє 14-е і 18-е. Розташовані поряд. Головна проблема в обох – брак достатньої кількості площ для середньої освіти. Варто їм об’єднатися – і площ буде достатньо. Тим паче, що й розташовані ці заклади поруч – нікому нікуди не треба буде їздити. Напрямок їх освіти схожий, одна з професій – спільна. То чому б і не провести цю оптимізацію?

Окреме питання – малокомплектні навчальні заклади. Його слід розглядати не в плані ліквідації, а в плані розвитку. Хоча при цьому не треба забувати, що вкладання коштів у малокомплектні заклади є неефективним, а тому й забезпечити там високу якість навчання неможливо.
Лариса РОМАНЮК

Голова ради ФПО Максим Баланенко вважає, що спочатку мають бути розроблені та апробовані механізми передачі закладів профтехосвіти на місцевий бюджет і визначені категорії ПТУ, які можуть бути передані, а які мають залишитися на державному фінансуванні. І звісно ж, треба визначити перехідний період – не менше трьох років для вирішення питання оптимізації мережі закладів системи профтехосвіти, зазначає керівник профспілок області.