27жовтня2020

ГОЛОВНА ПОЛІТИКА Володимир Панченко: «Викид» компромату не мине зовсім безслідно як для «фігурантів» списків, так і для суспільства

ПОЛІТИКА

Володимир Панченко: «Викид» компромату не мине зовсім безслідно як для «фігурантів» списків, так і для суспільства


Оприлюднення даних так званої «чорної бухгалтерії» Партії регіонів стало однією з найбільших сенсацій останнього часу. В демократичних країнах це був би привід для гучних відставок, у нас же все може закінчитися лише розмовами. Як у випадку з викриттям офшорних уподобань наших можновладців. Про можливі наслідки розслідування відомостей про підкуп політиків, чиновників, політтехнологів і соціологів Партією регіонів ми попросили відповісти відомого громадського діяча, науковця Володимира Панченка.

– На жаль, ми не маємо відповіді на запитання, хто й чому надав документи «чорної бухгалтерії» Партії регіонів для оприлюднення Вікторові Трепаку й Сергієві Лещенку, – сказав Володимир Євгенович. – Якби мали, тоді легше було б бачити весь сценарій від його початку й прогнозувати, як розгортатимуться події. І все ж… «Викид» компромату не мине зовсім безслідно як для «фігурантів» списків, так і для суспільства. Я не маю на увазі, що будуть якісь гучні результати кримінальних розслідувань. Швидше за все, їх не буде. Але морально-політичних втрат дехто з «фігурантів» таки зазнає. Причому, це можуть бути не обов‘язково політики, чи люди типу Михайла Охендовського, за яким давно ходить погана слава. Першими мають отримати тавро «прокажених» продажні політологи, соціологи й журналісти. Має бути бридко запрошувати в студії, наприклад, Костя Бондаренка чи журналіста Мустафина… Що ж до політиків, то їх імена також варто запам‘ятовувати. Адже сенс діяльності будь-якого політика – прихід до влади. Ну ось, думаймо, кому будемо вручати владу…

Певний очисний ефект історія з «чорною бухгалтерією» все ж матиме. Наше суспільство таки змінюється, що б там не казали. Воно все частіше нагадує про себе, воно стало менше прощати владі. Зрештою, настає момент, коли воно каже владі: «Досить!» Так уже було кілька разів. Тому власникам високих кабінетів не варто розслаблюватися. Найкраще, що вони могли б зараз зробити, це дати сувору правову оцінку політичним корупціонерам, покарати винних згідно з законом. Інакше «замилювання» справи рано чи пізно вилізе боком для них самих.

Користуючись нагодою, ми поцікавилися у Володимира Євгеновича, чим було викликане звернення до поляків, під яким стоїть і його підпис. Ось що він сказав:

– Звернення продиктоване тривогою тих, хто його підписав. А викликав цю тривогу той факт, що в польському сеймі з‘явилися законопроекти щодо визнання трагічних подій 1943 року (т. зв. «Волинської різні») актом геноциду з боку українців стосовно поляків. Ця проблема вже не раз обговорювалася як істориками, так і політиками з обох сторін, і, здавалося б, крапки над «і» поставлено. «Просимо прощення і самі прощаємо», – це найкраща формула примирення, що базується на усвідомленні трагізму багатьох сторінок нашої історії і взаємних гріхів, скоєних протягом кількох століть.

Але в Польщі не так давно змінилася влада, почалося її «поправіння». З‘явилася спокуса повернутися до теми «Волинської різні». І що? Кому потрібні загострення відносин між нашими країнами? Польщі? Україні? Європі? Хіба що Росії…

До речі, про Росію. Вона кровно зацікавлена в ослабленні Європи, це очевидно. Вона й сама активно працює над сценаріями її ослаблення, підтримуючи, зокрема, крайні праві і крайні ліві політичні партії у низці країн. Про це також не варто забувати. Пригадуєте, що витворяла наша «рідна» проросійська п‘ята колона у 2013 р., експлуатуючи ту ж таки тему Волинської трагедії 1943 року? 148 нардепів тоді виступили фактично як зрадники України, а горезвісний Вадим Колесніченко був навіть головним «спікером» від України в польському сеймі! Ну що ж, агенти на те й агенти…

Судячи з інформації, яка надходить із Польщі, голос авторів звернення там почуто. До країни поїхала представницька делегація авторитетних українців, активно працює наше посольство. Переконаний, що в самій Польщі наша позиція щодо примирення (а не роз‘ятрювання історичних ран) знайде підтримку. Я вірю в це.

Валерій М‘ЯТОВИЧ