11грудня2018

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ На степовій Кіровоградщині згадали легендарного підводника Фісановича (ФОТО)

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

На степовій Кіровоградщині згадали легендарного підводника Фісановича (ФОТО)

2018 11 24 15 35 20 921

Побувати в музеї Військово-морського флоту, що у Великій Северинці поблизу Кропивницького, мріяв давно.

2018 11 24 15 44 37 691

І не стільки тому, що сам  історик за освітою, а через сімейну традицію: батько служив на Балтиці з 1949 по 1955, а молодший брат – на Північному флоті з 1979 по 1982 рік.

Нагода випала 23 листопада. В музеї започатковувалася нова традиція, пов’язана з відзначенням дня народження нашого земляка героя-північнофлотця Ізраїля Фісановича. Адже покладання квітів до пам’ятних місць, пов’язаних з його іменем, та інші заходи до цього проводилися переважно в обласному центрі.

Легендарний підводник народився в Єлисаветграді 1914 року, – стоячи біля експозиції, присвяченій земляку - Герою Радянського Союзу, розповідав один з творців музею, голова Кіровоградської обласної організації ветеранів-підводників Василь Гребенюк. – Тут він провів дитячі роки. Навчався в Зінов’ївській школі №7 та місцевому закладі ФЗН (фабрично-заводське навчання). У військово-морському флоті з 1932 року. Служив на підводних човнах Балтійського та Північного морів. Під час Другої світової війни, як командир підводного човна «М-172» бригади ПЧ Північного флоту, в Баренцевому морі потопив три ворожі транспорти. До весни 1942 року під час сімнадцяти бойових походів керований ним екіпаж потопив ще вісім гітлерівських транспортів. З успіхом виконав два спецзавдання з висадки-зняття розвідувальної групи на узбережжі Норвегії. Тож 3 квітня 1942 року за «мужність і відвагу, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками», капітан-лейтенанту Ізраїлю Фісановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. З червня 1943 року він на чолі 6-го дивізіону підводних човнів. У квітні 1944 року призначений командиром підводного човна «В-1», переданого Великою Британією Радянському Союзу. Але наступного місяця під час руху з Англії човен  трагічно загинув… Крім радянських нагород, Фісанович також відзначений вищою морської нагородою США – «Морським хрестом». Його ім'ям названо вулиці в місті Полярний Мурманської області та Кропивницькому. В нашому місті на приміщенні школи, де навчався, є меморіальна дошка. А в шотландському порту Данді на пам'ятнику підводникам, загиблим в роки Другої світової війни, серед сотень прізвищ висічені також імена моряків екіпажу Фісановича.Розповідаючи все це, колишній підводник Василь Гребенюк показував  копію субмарини, на якій Ізраїль Фісанович наводив жах на гітлерівців; реконструйований кітель капітан-лейтенанта тощо.       

2018 11 24 15 42 06 478 

Оскільки в музеї була присутня й донька колишнього командира берегової батареї на півострові Ханко, що на Балтиці, Василя Фесенка, Валентина, присутні вислухали ще одну героїчну історію доби Другої світової, людськими долями пов’язану з Кропивниччиною. Зокрема, про йшлося про оборону Ленінграда, в якій брало участь чимало українців.Оглянути музей такого масштабу, де перед очима яскраво постають сотні й сотні унікальних експонатів, за короткий час неможливо. Хіба що – нашвидку. Тому присутні зосередилися на головній темі, яка зібрала того дня.

IMG 20181123 120645Роблячи гуртове фото колишніх моряків різних флотів, їх дружин (Надія Салтанова завітала з рідкісною міжнародною відзнакою підводників «Дружина моряка»), членів родин кількох поколінь, директор і ще однин із засновників музею Станіслав Пролуненко запевнив, що зображення вже сьогодні має бути …в Гамбурзі!

Непосвячені здивуються. А між тим, саме в Гамбурзі зараз проживає син легендарного підводника – Тарас Фісанович, котрий багато робить для популяризації імені свого батька, а отже й краю, де той народився, у всьому світі. Що ж до обставин, як успішний петербурзький медик опинився у Німеччині, про те Тарас розповідав особисто, коли відвідував місто на Інгулі в ході святкування сторіччя від дня народження батька. Виходить так, що Фісанович-старший та його близькі родичі поклали свої голови в боротьбі з нацизмом німецьким. Малолітнього Тараса, схожого на батька, мама-українка і бабуся переховували в окупованому Харкові, рятуючи від гітлерівців. А вже, коли він виріс  і, здавалося б, нічого кращого не міг бажати від життя, ще раз довелося тікати від фашистів, цього разу …російських, із Санкт-Петербурга кінця дев’яностих!..

IMG 20181123 121810

Від Тараса Фісановича Станіслав Пролуненко дізнався, що його батько в дитинстві знав і говорив українською мовою. Втім, маючи літературний хист, устиг стати російськомовним автором, насамперед, популярної пісні «Строевая подводная», книг «Записки подводника» та «История «Малютки» (є в експозиції музею), завести щиру дружбу з відомими письменниками Веніаміном Каверіним, Левом Кассілем, Юрієм Германом, Констянтином Симоновим. Але, зі слів Тараса, вже дорослим (а коли загинув, не було й тридцяти!) Ізраїль міг при нагоді напам’ять читати поему Тараса Шевченка «Катерина».

– Буваючи в гостях Тараса Фісановича в Гамбурзі, – пояснює Станіслав Пролуненко, – щоразу роблю йому, як людині творчій, якийсь незвичний подарунок. – Наприклад, щоб нагадати в честь кого його самого названо, й собі вивчив «Катерину»…         

Коли ж присутні в музеї дещо іронічно поставилися до слів директора музею, він ніби перевтілився, і з вуст колишнього моряка неймовірно емоційно полилося: «Кохайтеся, чорнобриві, //Та не з москалями, //Бо москалі – чужі люде,// Роблять лихо з вами…».

Близько двадцяти хвилин у степовій «кают-компанії» стояла вражаюча тиша, перервана лише вдячним аплодисментами. Без перебільшення, почуте й побачене народження маленького мистецького дива, крім усього іншого, стало для всіх, хто зібрався в день народження героя, ще й уроком непідробного патріотизму.         

Тож наступного листопада, коли на березі Інгулу сподіваємося таки буде споруджено пам’ятник легендарному герою-підводнику Ізраїлю Фісановичу, його земляки мають пам’ятати, що пам’ятник той людині, котра настільки любила шевченкову поезію, що, коли в Полярному на Мурмані у нього народився син, то двадцятип’ятирічний Ізраїль не випадково назвав його Тарасом.

Федір Шепель,

фото автора