З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Не гончарством єдиним: село на Кіровоградщині привертає увагу знавців народної творчості та науковців (ФОТО)

Село Цвітне, що в Олександрівському районі, в мене особисто, асоціюється з керамікою.

Жодна наукова чи популярна  розповідь про історію українського гончарства немислима без згадки про майстрів цього села Олександрівського району.

Уже наприкінці ХІХ - початку ХХ століття цвітнянський глиняний посуд продавали не лише в різних куточках України, але й Молдови. Не дарма ж минулого року в гончарній столиці України Опішні, що на Полтавщині, відкрили Національну виставку творів кераміки Цвітнянського гончарного осередку!

Минулого тижня Цвітне знову привернуло увагу любителів народної творчості та науковців. Але вже іншим, не керамічним, хоч і знову таки культурним дивом.

Місцевий фольклорний колектив, до якого входять і школярі, і хлібороби, й працівники будинку культури, й пенсіонери наочно створив для гостей з Кропивницького та Олександрівки справжнісіньке свято, реставрувавши тамтешній старовинний весільний обряд.

Журналісти та краєзнавці (наприклад, Василь Білошапка) були в захопленні від побаченого й почутого. А фольклористи (Олександр Полячок, зокрема) уважно фіксували обрядові пісні, встигаючи знаходити відмінності з весільними піснями сусідніх сіл. Брали численні інтерв’ю. Фотографували вишивку на сорочках. Дякували за щирість і гостинність… Музикант Світлана Канцедалова висловила важливу думку з приводу того, що старше покоління Цвітної уже тим заслуговує на повагу, що так дбайливо передало молодому цей прекрасний весільний обряд, якому вже не одне століття.

«Тут насамперед слід систематизувати і вивчати кераміку, й тим самим повертатися до витоків свого, рідного. Втім, не гончарством єдиним! Варто спробувати охопити весь культурний шар цього багатого на мистецькі таланти регіону в його сукупності й взаємовпливові», – вважає очевидець свята Лариса Кулініч: викладач педуніверситету імені Володимира Винниченка, художник-кераміст, дослідниця цвітнянських осередків народного гончарства, співорганізатор першої виставки “Цвітне. Гончарство” та автор однойменного каталогу, виданого ще у 2014 році.

         Після сказаного. Кажуть, що десь там, за кордоном, цілі населені пункти небідно живуть виключно з іноземного та внутрішнього туризму, показуючи за гроші  далеко не кращі від наших – не такі стародавні, яскраві й барвисті! – обряди, паралельно продаючи місцеві кустарні вироби. Втім, як не прикро, вітчизняна туристична галузь нерідко закінчується там, де починаються наші дороги. Точніше – бездоріжжя. А тим часом людям на Кіровоградщині є що показати, є чим пишатися. Гадаємо, що спеціально для приваблення любителів «полунички» з числа фахівців по ремонту під’їздних шляхів, вони не відмовляться заспівати й сороміцьких пісень. Тільки ремонтуйте дороги! Робіть привабливим для туристів наш край!

Федір Шепель,

фото автора