Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Роздуми про феномен Зеленського і не тільки
- Останнє оновлення: 21 березня 2019
Серед кандидатів у президенти найбільш сенсаційним і неординарним є шоумен Володимир Зеленський.
Наскільки я розумію, він сам не очікував, що певні прошарки виборців хотіли б бачити його на посту Президента України. Високий рівень підтримки з боку його потенційних виборців напевно позбавив Зеленського відчуття реальності і тверезої оцінки своїх скромних можливостей бути президентом великої країни, яка до того ж перебуває у стані війни, тому він і погодився зареєструватися кандидатом в президенти. Як відомо, він уже грав роль президента Голобородька у телевізійному серіалі «Слуга народу» і думає, що після цієї репетиції зможе зіграти цю роль і в реальності.
Стосовно прихильників Зеленського, то передусім це напевно ті люди, яким подобається «юмор» Зеленського і його трупи. Мені особисто більше до вподоби український інтелектуальний гумор, а в «юморе» Зеленського і його колег-комедіантів я не бачу нічого українського. Він навіть не користується мовою народу, яким збирається керувати.
Ні в творчості, ні в ментальності Зеленського немає нічого українського. «Юмор» 95-каналу переважно має формат політичних пародій, спрямованих на висміювання всього українського: історії, мови, звичаїв, української влади, українсько держави і навіть української церкви.
У кінці липня 2016 року на фестивалі музики та сміху «Made in Ukraina» у Юрмалі В. Зеленський у своїй пародії порівняв Україну з актрисою порнофільмів. Головний радикал країни Олег Ляшко радикально прокоментував тоді те неподобство: «Як би не було нам зараз важко, яка б не була у нас влада, але принижувати рідну країну, щоб посмішити іноземну публіку – на це здатні лише такі продажні шлюхи»...
У новорічному випуску «Вечірнього кварталу» Зеленський особисто постав в образі президента Петра Порошенка, який виступає зі зверненням до народу. У цій «гумористичній» пародії він образив не тільки українського лідера, але і Томос – незалежність української церкви від Москви, про яку народ України мріяв сотні років. Так, він «сплутав» слова «Томос» і «термос», а намагаючись вимовити «автокефалія», почав гавкати по-собачому…
Думаю, що знущання іудея Зеленського над християнством мають засуди і притомні іудеї України, серед яких багато патріотів нашої держави, і частина з них, як наприклад ортодоксальний єврей Ашер-Йозеф Черкаський, захищає нашу країну на Донбасі. У своєму виступі 23 грудня 2015 року в ізраїльському Кнесеті президент України П. Порошенко зазначив: «У 2014 році, в час біди для моєї країни, вся єврейська громада пліч-о-пліч з громадянами України української та інших національностей рішуче встала на захист нашої спільної Батьківщини. Ми, українці, це високо цінуємо і ніколи не забудемо».
Прихильники Зеленського – це переважно російськомовна деполітизована публіка півдня і сходу України, яка вважає, що він «прикольный чувак и почему бы ему не сыграть роль президента?». З іншого боку, популярність коміка очевидно є ознакою масового невдоволення українців існуючими політичними елітами. Іншими словами, за нього проголосували б ті виборці, яким вже «набридли старі політики» і вони хочуть побачити «новое лицо», але чомусь вибрали це «лицо» не серед політиків, а серед комедіантів.
На мій погляд, Зеленський абсолютно не готовий до важкої і відповідальної роботи Президента України. Озвучувати заготовлені тексти на сцені – це одне, а керувати великою державою особливо на вельми складному етапі її розвитку – зовсім інше. Для цього потрібні глибокі знання у сфері державного будівництва та міжнародної політики, а Володимир Олександрович у цьому плані, даруйте, повний нуль.
Ми не можемо 5 років вчити Зеленського працювати президентом. Ми не можемо собі дозволити такий експеримент, бо він дуже дорого обійдеться Україні. При цьому слід мати на увазі, що у разі обрання Зеленського, йому ще протягом майже півроку доведеться мати справу з нинішнім парламентом, який скоріше всього буде не надто толерантно налаштованим до нього. З іншого боку, навряд чи створювана похапцем партія Зеленського «Слуга народу» зможе подолати п'ятивідсотковий прохідний бар'єр до парламенту.
Якщо хтось може подумати, що я занадто упереджено ставлюся до Зеленського, то я хотів би тут процитувати одного з найавторитетніших українських аналітиків – академіка Володимира Горбуліна: «Неможливо перескочити з естрадної сцени у крісло президента. У жодній країні світу це не припустимо. Якщо ми хочемо, щоб усі у світі сміялися над Україною – давайте оберемо Зеленського».
Професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку в США Олександр Джон Мотиль також вважає, що «президентство Зеленського стало б катастрофою для України».
Втім у мене є слабка надія, що В. Зеленському вистачить глузду відмовитись від участі у виборах на користь України. Цим він доведе, що є не тільки розумною людиною, а й те, що він не є маріонеткою І. Коломойського. І протягом наступних 5 років він може готуватися до наступних президентських виборів у 2024 році, вивчаючи політологію, основи держуправління і українську мову.
Думаю, що прихильники В. Зеленського позитивно оцінили б такий його крок. Голосування 31 березня покаже рівень зрілості чи недозрілості української політичної нації. Результати наступних президентських виборів продемонструють – чи спроможні ми давати відсіч сьогоднішнім загрозам – внутрішнім і зовнішнім, чи здатні ми об’єднуватися заради кращого майбутнього нашої України.
Хочеться сподіватись, що після двох революцій 2004 і 2014 років переважна більшість українських громадян, людей із честю і здоровим глуздом, зроблять єдино можливий у нинішніх умовах правильний вибір.
На мій погляд, сьогодні голосувати за Зеленського – бути байдужим до долі України і зробити подарунок Путіну. У разі ж перемоги Зеленського розвиток України вчергове буде відкинуто на кілька років назад, а можливо і назавжди, оскільки його особиста перемога на виборах стане поразкою для Української Держави.
Кандидат історичних наук
Олексій Волович,
фото – звідси
