26серпня2019

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Роздуми про феномен Зеленського і не тільки

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Роздуми про феномен Зеленського і не тільки

zelenskij prezident 640x394

Серед кандидатів у президенти найбільш сенсаційним і неординарним є шоумен Володимир Зеленський.

Наскільки я розумію,  він  сам не  очікував, що  певні прошарки виборців  хотіли б бачити його на  посту Президента  України. Високий рівень підтримки з боку його потенційних виборців напевно  позбавив  Зеленського відчуття реальності і тверезої оцінки своїх скромних  можливостей бути президентом  великої  країни, яка до  того ж  перебуває у  стані  війни, тому  він  і погодився  зареєструватися  кандидатом в  президенти.  Як  відомо, він  уже  грав роль президента  Голобородька у телевізійному  серіалі  «Слуга народу» і думає, що  після  цієї репетиції зможе  зіграти  цю роль і в реальності.

Стосовно прихильників  Зеленського, то передусім  це напевно ті люди, яким подобається «юмор» Зеленського і його трупи. Мені особисто  більше  до  вподоби український інтелектуальний гумор, а  в «юморе» Зеленського і його колег-комедіантів  я не бачу  нічого  українського. Він навіть  не  користується мовою народу, яким збирається керувати. 

Ні в творчості, ні  в ментальності Зеленського немає нічого  українського. «Юмор» 95-каналу переважно має формат політичних пародій, спрямованих  на  висміювання  всього українського: історії, мови, звичаїв, української  влади, українсько держави і навіть української церкви.

У  кінці  липня  2016  року на  фестивалі  музики та сміху «Made in Ukraina» у Юрмалі  В. Зеленський у своїй  пародії   порівняв Україну з актрисою порнофільмів.  Головний  радикал  країни  Олег Ляшко  радикально прокоментував тоді те неподобство: «Як би не було нам зараз важко, яка б не була у нас влада, але принижувати рідну країну, щоб посмішити іноземну публіку – на це здатні лише такі продажні шлюхи»...

У новорічному випуску «Вечірнього кварталу» Зеленський особисто постав в образі президента Петра Порошенка, який виступає зі зверненням до народу. У цій «гумористичній» пародії  він образив не тільки українського лідера, але і Томос – незалежність української церкви від Москви, про яку народ України мріяв сотні років. Так, він «сплутав» слова «Томос» і «термос», а намагаючись вимовити «автокефалія», почав гавкати по-собачому…

Думаю, що знущання  іудея Зеленського  над  християнством  мають  засуди і притомні  іудеї  України, серед  яких  багато патріотів  нашої  держави, і  частина  з них, як  наприклад ортодоксальний єврей Ашер-Йозеф Черкаський, захищає  нашу  країну  на  Донбасі.  У своєму виступі  23  грудня 2015  року в ізраїльському  Кнесеті  президент України П. Порошенко зазначив: «У 2014 році, в час біди для моєї країни, вся єврейська громада пліч-о-пліч з громадянами України української та інших національностей рішуче встала на захист нашої спільної Батьківщини. Ми, українці, це високо цінуємо і ніколи не забудемо».

Прихильники Зеленського – це переважно російськомовна деполітизована  публіка  півдня і  сходу України, яка  вважає,  що  він  «прикольный чувак и почему бы  ему  не  сыграть  роль   президента?». З іншого боку, популярність коміка очевидно є ознакою масового невдоволення українців існуючими  політичними елітами. Іншими словами, за  нього  проголосували  б  ті виборці,  яким  вже  «набридли старі політики» і  вони хочуть побачити «новое  лицо»,  але  чомусь  вибрали  це  «лицо» не  серед  політиків, а серед  комедіантів.

На мій погляд, Зеленський абсолютно не готовий до важкої і відповідальної роботи Президента України. Озвучувати заготовлені тексти на сцені – це одне, а керувати великою державою  особливо  на вельми складному етапі  її  розвитку – зовсім інше. Для цього потрібні глибокі знання у сфері державного будівництва та міжнародної політики, а Володимир Олександрович у цьому плані, даруйте, повний нуль.   

Ми не  можемо 5 років   вчити Зеленського  працювати  президентом. Ми не можемо  собі  дозволити  такий  експеримент, бо  він  дуже  дорого обійдеться Україні. При цьому слід мати на увазі, що у разі обрання  Зеленського, йому  ще  протягом майже півроку  доведеться  мати  справу з  нинішнім  парламентом, який скоріше всього буде не надто толерантно  налаштованим  до  нього. З  іншого  боку, навряд  чи створювана  похапцем  партія Зеленського «Слуга народу» зможе подолати п'ятивідсотковий прохідний бар'єр до парламенту. 

Якщо  хтось  може  подумати, що я  занадто  упереджено  ставлюся  до  Зеленського, то  я  хотів  би тут  процитувати  одного  з найавторитетніших  українських аналітиків – академіка Володимира Горбуліна: «Неможливо перескочити з естрадної сцени у крісло президента. У жодній країні світу це не припустимо. Якщо ми хочемо, щоб усі у світі сміялися над Україною – давайте оберемо Зеленського».

Професор політології в Університеті Рутгерса в Ньюарку в США Олександр Джон Мотиль також  вважає, що «президентство Зеленського стало б катастрофою для України»

Втім у мене є слабка  надія, що  В. Зеленському  вистачить  глузду  відмовитись від  участі  у виборах на  користь України. Цим він доведе, що  є  не  тільки розумною людиною, а й те, що  він  не  є  маріонеткою І. Коломойського.  І  протягом наступних 5 років  він може готуватися до наступних президентських виборів  у  2024  році, вивчаючи політологію,  основи  держуправління  і  українську  мову. 

Думаю, що  прихильники  В. Зеленського позитивно   оцінили  б такий  його  крок. Голосування  31  березня покаже  рівень зрілості  чи недозрілості  української  політичної  нації. Результати наступних президентських  виборів  продемонструють  – чи  спроможні ми давати відсіч сьогоднішнім загрозам – внутрішнім і зовнішнім, чи здатні ми об’єднуватися заради кращого майбутнього нашої України.

Хочеться сподіватись, що після двох  революцій  2004  і 2014  років  переважна  більшість українських  громадян, людей  із честю і здоровим глуздом, зроблять єдино можливий у нинішніх  умовах  правильний  вибір. 

На мій погляд, сьогодні голосувати за Зеленського – бути байдужим до долі України і зробити подарунок Путіну. У разі ж перемоги Зеленського розвиток України вчергове буде відкинуто на кілька років назад, а  можливо і  назавжди,  оскільки  його особиста перемога  на  виборах стане  поразкою для  Української  Держави. 

 Кандидат історичних наук

Олексій Волович,

фотозвідси