26серпня2019

ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Марко Кропивницький: про дату народження, російськомовні переклади й поцінування драматурга

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Марко Кропивницький: про дату народження, російськомовні переклади й поцінування драматурга

300px Кропивницький Марко Лукич 90 ті роки ХІХст

Людина, на честь якої нещодавно перейменовано місто на Інгулі, має безпосереднє відношення до травня.

Як у теперішній віртуальній Вікіпедії так і в колишній паперовій дванадцятитомній «Українській радянській енциклопедії» говориться, що народився один з корифеїв українського театру Марко Кропивницький 22 (10) травня 1840 року в Бежбайраках Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області).

Втім, в україномовній Вікіпедії є й таке роз’яснення. Мовляв,«стосовно дати народження драматурга існують розбіжності. Так, Микола Смоленчук (праця «Марко Кропивницький і його рідний край», 1971) указує на те, що у знайденій ним метричній книзі Покровської церкви села Бежбайраки записано, що Марко Кропивницький народився 10 (22) травня 1840 року. Зазначена обставина через багато десятиліть після смерті митця стала підставою прийняти цю дату як офіційну. Однак парадокс у тому, що сам письменник усе життя днем свого народження вважав 25 квітня (7 травня) 1840 року. Саме цю дату він зазначив і в своїх мемуарах під назвою «Автобіографія (За 65 років)». «Я родився в с. Бешбайраках 25 апріля1840 р.». Звідки з'явилась інша дата у метричній книзі, можна лише гадати. На думку дослідника життя і творчості Марка Кропивницького Анатолія Новикова, дуже ймовірно, що це елементарна канцелярська помилка. До метричної книги, швидше за все, могли внести замість дати народження дату реєстрації народження дитини. Вельми сумнівно, щоб в освіченій дворянській родині Кропивницьких не знали справжньої дати народження сина. Тим більше, що у самого актора ніколи не виникало жодних сумнівів щодо дня свого народження».

Не вдаючись у подробиці дискусії щодо дати народження драматурга, котра наразі триває серед краєзнавців, саме в травні хотілося б акцентувати увагу на ще одній малодослідженій сторінці його посмертної творчої біографії.

300px ЄлисаветградськийТеатрПов’язана вона з російськомовними перекладами та належним поціновуванням його творчого спадку. Зараз мало хто пам’ятає, що в добу «хрущовської відлиги», у 50-60 роках минулого століття, у ленінградсько-московському видавництві «Искусство» здійснювався грандіозний проект «Библиотека драматурга». І хоч вийшло не все з задуманого, але світ таки побачила шістдесят одна книга з вибраними творами найвідоміших драматургів світу минулих століть: Герхарта Гауптмана, Станіслава Виспянського, Леоніда Андреєва, Оскара Уайльда,  Карела Чапека, Моріса Метерлінка, Нікколо Макіавеллі, Джордано Бруно, Луїджи Піранделло, Ліона Фейхтвангера, Джорджа Байрона, Евріпіда, Едмона Ростана та інших.

М. Старицький і М. КропивницькийВідомий дослідник минулого нашого краю та бібліофіл Олександр Чуднов підмітив, що серед цього яскравого грона світових величин Україна представлена всього лише двома іменами: Михайла Старицького та Марка Кропивницького.

Звернемо увагу, що переклади творів Марка Кропивницького, включених  до його першого посмертного російськомовного однотомника «Пьесы», що побачив світ у 1960 році, робили зовсім не пересічні особистості на ниві науки й культури: відомий драматург Олександр Островський, літературний критик та перекладач, що народився в Єлисаветграді Ієремія Айзеншток та інші.

На невипадковість потрапляння Марка Кропивницького до обраних в книжкову серію драматургів говорить і те, що її редакторами були такі знані особистості як театральний критик Олександр Димшиць або голова Шекспірівської комісії Академії наук СРСР Олександр Анікст. Не потребує особливого представлення й редактор тому літературознавець академік Олександр Білецький.

Вступну статтю «М.Кропивницький – драматург» й примітки до півтисячі сторінкового тому робив відомий мистецтвознавець Володимир Сахновський-Панкеєв. Розповідь про українського театрала він розпочинає відомими всім словами Костянтина Станіславського: «Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва». Наголошує, що «батько українського театру» – Марко Кропивницький – був одним із організаторів і керівників першої української професійної трупи.

7 22 05

 

У примітках до п’єс  «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Пошились у дурні», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Олеся» подає цікаву інформацію і про варіанти творів, і про час та місце їх написання та постановок (Бобринець, Єлисаветград, Москва, Санкт-Петербург, Чернігів, Київ…), а також – про акторів та театри, що найбільш відзначилися.

Насамкінець додамо, що й у згаданій передмові Володимир Сахновський-Панкеєв  пише, що «Кропивницький народився 25 квітня (7 травня за новим стилем) 1840 року)…».

 Федір Шепель,

фото з Інтернет-мережі