18липня2019

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Що хоче змурувати нам Мураєв?

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Що хоче змурувати нам Мураєв?

3057236 original

Останнім часом ми  відслідковуємо  те,  що публікується  в  газетах  і говориться на  ток-шоу  по телебаченню про хід  передвиборних  президентських  і парламентських  перегонів.  

Як відомо, українське законодавство гарантує  всім учасникам виборчого процесу однаковий  доступ до ЗМІ. Це ж саме законодавство не  позбавляє  українських  громадян  права реагувати  на агітаційні  матеріали  і висловлювати  свої  оцінки   фігурантів  цих  матеріалів без  образ-ярликів  та голослівних звинувачень. Ось я  і вирішив  скористатися  цим  правом  і  висловити своє  ставлення   до  проросійського політика  Євгена  Мураєва,  який,  як  відомо, спочатку  намагався  балотуватися  на  пост  президента України,  але,  взявши до  уваги  свої мізерні   шанси,   на початку  березня  ц.р. зняв свою кандидатуру на президентських виборах на користь кандидата від «Опозиційного блоку»  О. Вілкула.

5c8a99bbbc094

Як  відомо, «Опоблок»  утворився  у 2014 році шляхом  ребрендингу «Партії регіонів» та об'єднання її уламків із шести дрібних проросійських партій.  Основними спонсорами «Опоблоку»  є  проросійські  олігархи  Віктор  Медведчук, Дмитро Фірташ та Ренат Ахметов. У  листопаді  2018 року співголова  «Опоблоку»  Ю. Бойко  і лідер  партії  «За життя» В. Рабинович  підписали  угоду  про  співпрацю  на президентських і  парламентських  виборах  2019  року і  утворили   альянс  з  досить дивною назвою  «Опозиційна   платформа – За життя» (ОПЗЖ), оскільки не зрозуміло – за яке  і  чиє  життя?  Згодом  до  ОПЗЖ  приєдналися  С. Льовочкін і В. Медведчук, який  став  головою політради  цієї  партії.  ОПЗЖ  висунула  Ю. Бойка  в  якості  свого  кандидата на  президентських виборах,  за  результатами  яких  він   посів четверте  місце,  набравши 11.6% голосів  виборців.  

Все  це  ми нагадуємо  читачам для  того,  щоб  далі  було зрозуміліше  як  саме   Є. Мураєв  повернувся  до  співпраці  з  «Опоблоком»,  після  того  як  вийшов  із  партії «За життя» і  створив  свою партію «Наші». Але спочатку  дещо  про  політичну кар’єру Є. Мураєва, яка  почалася у 2006 році, коли він став депутатом Харківської обласної ради від партії «Віче» Інни Богословської. Вдруге до облради він пройшов у 2010 році вже за списками «Партії регіонів». У квітні 2010 року В. Янукович призначив Є. Мураєва головою Зміївської районної державної адміністрації. У листопаді 2012 року  був обраний до Верховної Ради від «Партії регіонів» по мажоритарному округу №181. У жовтні 2014 року Мураєва переобрали до  парламенту по тому ж округу. У липні 2016  року Є. Мураєв  і  В. Рабинович (родич колишньої  дружини  Мураєва)  перейменували Всеукраїнське об’єднання «Центр» після його виходу із  «Опозиційного  блоку»  у травні   2016  р. в  партію «За  життя», яку фінансував В. Медведчук. Але  вже  у вересні 2018 року Мураєв побив  горщики з Рабиновичем,  вийшов з партії «За життя» і створив проросійську партію «Наші». Цю  назву Мураєв скопіював з назви профашистської громадської  молодіжної  організації   з  такою ж  назвою, яка  була  створена  за сприяння  Кремля і одним із  кураторів якої  є заступник голови  адміністрації В. Путіна «сірий кардинал» В. Сурков. У російському опозиційному середовищі учасників цієї організації називають «нашистами» і «Путінюгендом», порівнюючи з «гітлерюгендом».

У середині  грудня минулого року партія «За життя» провела з'їзд і змінила назву на «Опозиційна платформа – За життя»,   яка  згодом  висунула кандидатом  на  пост Президента України Ю. Бойка. Схоже,  що  Мураєву  набридло бути «тінню Рабиновича»  і  він  розпочав  власну  політичну  гру, за  що  колишні соратники-регіонали звинуватили  його у свідомому розколі антимайданівських  і проросійських  сил. Зі  свого боку,  Мураєв  звинуватив Ю. Бойка  і  В. Рабиновича «в роботі на Порошенка»,  називаючи його  «найбільшим  злом  для  України»,  що  співпадало  з  позицією  Кремля:  «Кто угодно, только не  Порошенко!».

89133 1 large

 Втім, перейдемо до деяких положень передвиборчої  програми  Мураєва «Проект країни» і  деяких  його заяв  у Верховній  Раді  та  ЗМІ:

  1. Незважаючи на те, що Верховна Рада нещодавно ухвалила конституційною  більшістю  закон  про  внесення  положення  в Конституцію щодо євроатлантичного курсу України, гаспадін Мураєв тим не менш пропонує повернутися до позаблокового  статусу нашої  держави, який  не  вберіг Україну  від  агресії  путінської  Росії. Натомість, Мураєв  завчено і на  кожному  кроці  твердить, що «в Евросоюзе  нас никто не  ждет  и  мы там никому  не  нужны»,  пропонуючи  поновити  економічну співпрацю з Росією. Мураєв  вважає, що Асоціацію з ЄС потрібно переглянути на користь України  або взагалі відмовитися від неї. Інакше  кажучи,  Мураєв  пропонує  знову  на  180  градусів  розвернути  державний  курс України  в напрямку  до «русскава  міра».
  2. Мураєв закликає до припинення бойових дій на  Донбасі через «виконання  Україною Мінських угод і прямі  переговори  всіх  сторін  конфлікту». Знову ж  таки, як і Путін, Мураєв закликає до переговорів  з  представниками  нелегітимної  і  злочинної  «влади»  в  сепаратистських  анклавах  на Донбасі. Мураєв  і  йому  подібні  обіцяють  нам  швидкий  мир  шляхом  проведення  прямих  переговорів  з  Путіним. Але  результат  переговорів  з  агресором  може  бути  лише один: капітуляція  і  повернення України до сфери  впливу  Росії в  кращому  випадку,  або її перетворення  на  «юго-западный федеральный  округ» в гіршому,  оскільки  путінська  камарилья  категорично не сприймає  існування  незалежної  і суверенної  України,  яка  прагне  вступити в НАТО і ЄС. Як можна домовлятись з Путіним, який не надає жодного значення будь-яким домовленостям? Він вже двічі переступив через міжнародні договори щодо України: Будапештський меморандум і Договір про дружбу і співпрацю між Україною і Росією  які «гарантували» територіальну цілісність України. Як можна домовлятись з Путіним, який не сприймає самого факту існування самостійної української держави і права українського народу на власне місце в історії і на свій історичний європейський вибір.
  3. Мураєв виступає за федералізацію України і особливий  автономний  статус кожного регіону, а не тільки  Донбасу, на кшталт того, що запропонував В. Медведчук -  автономний регіон з  власним парламентом  і  урядом.  Таким  чином, ці  представники проросійської  «п’ятої  колони»  пропонують нам  пошматувати  Україну  на удільні  князівства, що  власне  і є вимогою  Москви. При цьому  нам  наводять  приклади  федеративного устрою  Швейцарії  і  Німеччини, але  ж  це  країни усталеної  демократії з  консолідованими націями і  їхньому  суверенітету  ніхто  не  загрожує. Далі  програма  Мураєва  включає  такі  пункти, які  є практично у кожного  кандидата  на  пост президента України,  тому  ми не  вважаємо  за  потрібне  їх  коментувати.   

Деякі  заяви  Мураєва  у  Верховній Раді  і  ЗМІ є  більш відвертими, прямолінійними  і  додають рельєфніші  штрихи  до  політичного  портрету  цієї  особи. Ніхто   ніколи  не  чув  і не  почує, щоб Мураєв  чітко  визнав  агресію  Росії  на  Донбасі і  анексію  Криму. Більш  того,  він  часто стверджує, що  немає  явних  доказів  воєнного втручання Росії  в «громадянський конфлікт» на  Донбасі. З початком російської агресії на Донбасі Мураєв неодноразово  заявляв, що це - «громадянський конфлікт» і що у звільненні Маріуполя від проросійських сепаратистів з українського боку нібито брали участь американські найманці із ПВК Greystone та Blackwaters (???).  Мураєв стверджував, що  колишній  українській владі на  чолі  з  президентом П. Порошенком і прем’єр-міністром  В. Гройсманом  було  вигідне продовження війни, оскільки на  його думку «повернення в електоральне поле ще 5 млн голосів зі  Сходу  України  означатиме кінець  цього режиму». 4 липня в  програмі «Право на владу» на телеканалі «1 + 1» прем'єр-міністр В. Гройсман зажадав від Мураєва перестати називати відкриту агресію Росії на Донбасі «громадянським конфліктом».

c7f95718ff96a31851025850f2b45c99

30 листопада 2017 року Мураєв назвав Революцію гідності «державним переворотом», що викликало збурення у суспільстві та пікетування  його телеканалу  NewsOne. Мураєв також виступає проти декомунізації, проти перейменування вулиць і населених пунктів, «знищення пам'ятників Великої Перемоги 1945 року, переписування історії і героїзації бандерівців». Мураєв «принципово»  не  спілкується  українською  і вважає «цілковитою маячнею» заборону в Україні російських iнтернет-ресурсів. Вслід за кремлівськими пропагандистами, Мураєв намагається  «захистити» російськомовних громадян України  «от насильственной  украинизации», навмисне ігноруючи той  факт, що населення України вже досить давно є білінгвічним. До  того ж гаспадін  Мураєв і  йому  подібні  чомусь  забувають, що український  народ  протягом щонайменше 300 років  піддавався насильницькій русифікації, яка продовжилась і в часи незалежності України. Так, наприклад, за  переписом   2001 року  в більшості  областей  Центру, Сходу і Півдня  України мешкала  переважна  більшість етнічних  українців – від  60 до 80%,  але, на  жаль,  зовсім невеликий  відсоток  із  них  були і є україномовними. Випускники  середніх шкіл, які  прибувають до обласних  центрів  із  районів  на  навчання  в  «національних» університетах  і  академіях,  змушені  навчатись  російською  мовою, тому  що керівники і професура  цих  ВНЗ  вперто  ігнорують українську  мову. А взагалі, українців поділяє не мова, а цивілізаційний  вибір  між  комуно-ординскою  Московією  і європейською Україною. Підтвердженням цього є те, що десятки тисяч наших російськомовних  співвітчизників  захищають Україну  від  російської  агресії  на  Донбасі. 

 Як  я вже  згадував вище, 7 березня Є. Мураєв зняв свою кандидатуру на президентських виборах на користь кандидата від «Опозиційного блоку» О. Вілкула. Рішення про  свій  вихід із президентських перегонів на користь О. Вілкула  Мураєв  оголосив  в той момент, коли у кандидата від «ОПЗЖ» Ю. Бойка з'явився шанс вийти в другий тур президентських виборів. Оголошуючи про вихід із президентської гонки, Мураєв заявив, що він «політик майбутнього, а інші – політики минулого». Він назвав усіх, хто перебуває в «ОПЗЖ» та інших опозиційних партіях, «проклятими капіталістами», хоча сам є не надто бідним. У березні 2016 року Мураєв задекларував 18,5 млн гривень, 2 млн доларів, 1 млн євро готівки, а також 877 одиниць телекомунікаційної техніки і обладнання вартістю 24,67 млн грн. Також станом на жовтень 2016 року Мураєв був кінцевим бенефіціаром телерадіокомпаній «Новини 24 години», «Креатив» та «Робінзон і К». У 2006 році він став власником квартири в Харкові площею 171 кв. м за 1,2 млн. грн.  Як стверджує політичний експерт Михайло Шнайдер, за відмову від президентських амбіцій на користь О. Вілкула   Мураєв нібито отримав від Р. Ахметова «винагороду» в 10 мільйонів доларів. Виявляється на проросійській політичній демагогії можна непогано заробити. З  іншого  боку,  якщо  це дійсно так, то Р. Ахметов  ще  раз  чітко  продемонстрував  свої  проросійські  політичні  уподобання. Зі свого боку О. Вілкул заявив, що у разі перемоги на президентських виборах він  рекомендуватиме  Мураєва на пост прем'єр-міністра. Але О. Вілкул посів у першому  турі  президентських  виборів  лише  восьме  місце,  набравши 4.15%  голосів.

475a6 muraev dobkin

7 червня 5 партій – «Опозиційний блок», «Наші», Відродження», «Довіряй справам» і «Партія миру і розвитку» – підписали меморандум з метою  «створити єдиний блок опозиційних сил для захисту спільних політичних і духовних цінностей».  Серед декларованих намірів блоку – «встановлення надійного і міцного миру в Україні, організація переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту на сході України на основі досягнення розумних компромісів, відродження української економіки, створення нових робочих місць, високий рівень заробітних плат, гідне пенсійне забезпечення, розвиток місцевого самоврядування». Також лідери  згаданих партій хочуть повернути в Конституції України положення про позаблоковий статус, переглянути закон  про  захист української  мови, закон  про  квоти  української  мови на  радіо і телебаченні, закон  про  освіту і т.д. Таким  чином,  ці  проросійські  реваншистські  сили  намагаються  зруйнувати  все, що  так  важко  будувалося   і  створювалося  українськими патріотами, президентом П. Порошенком, Урядом і  Верховною  Радою  протягом останніх 5  років  для  зміцнення  суверенітету  України.   

Риторика Мураєва апелює до електорату, який  ностальгує за СРСР і дружбою з Росією в рамках «проросійського реваншу», що всіляко  підтримується  Москвою.  Мураєв є одним   із  політиків,  які  «виросли»  з  «Партії  регіонів»  В. Януковича. І  серед  цієї  когорти колишніх «регіоналів» Мураєв намагається грати на полі антимайданівської опозиції   найрадикальнішу промосковську роль. Усе, що робить Мураєв разом зі своїми найближчими поплічниками, цілком відповідає завданням, продиктованим Кремлем. У порівнянні з Мураєвим  навіть  Ю.Бойко і О.Вілкул виглядають «помірковано  промосковськими». Напевно,  саме  тому  10 червня в Києві під час форуму об'єднаних опозиційних сил «Опозиційний блок» оголосив першу десятку політиків на парламентських  виборах, яку очолив  лідер партії «Наші» Євген Мураєв.

І  насамкінець  про те, що  «яблуко від  яблуні недалеко падає». Як  повідомило українське інформаційне агентство «Вголос», батько Євгена Мураєва – Володимир Мураєв – на своїй сторінці забороненої в Україні російської соціальної мережі «Однокласники» публікує повідомлення, в яких закликає Росію до окупації всієї території України. Крім того, він називає Путіна «найкращим президентом в історії», а також вихваляє дії проросійських бойовиків на окупованих територіях  в Донецькій і Луганській областях… 

*  *  *

Відповідаючи на  запитання,  виведене  в  заголовок  цієї  статті – «Що  хоче  змурувати нам Мураєв?» – цілком очевидно,  що  він  і  його  прибічники та поплічники  у  разі,  якщо  їм  вдасться прорватися  до  влади,  мають  намір  поширити «русскій  мір»  і  контроль  кремлівської  камарильї  на  Україну,  а  точніше, продати Україну московитам. Перші  торги  вже  відбулися   під Москвою  в  Горках,  де   22  березня  прем’єр-міністр  Д. Медвєдєв  провів  переговори з В. Медведчуком  і  Ю. Бойком в присутності   глави  правління «Газпрому» О. Міллера. Тоді Ю. Бойко  заявив: «у нас действительно важная причина попросить встречи с вами, потому что отношения Украины и России крайне важны для нашей экономики»…  І  це  він  сказав  після  того, як  в результаті  російської  агресії    на Донбасі  загинуло  понад  13  тисяч  українських  громадян  по обидва  боки  лінії  розмежування!  Якщо  це  не зрада  і не капітуляція, то що  це?... Звісно  Мураєв  вітав  цю  ганебну  зустріч  у  Москві.

Kernes MuraevНа мій погляд, великої  різниці  між «Опоблоком»  і  «ОПЗЖ» немає,  бо  всі  вони  є  вихідцями і вихованцями  «Партії  Регіонів»  зрадника В. Януковича і  всіх  їх  об’єднує  прагнення  не допустити  вступу  України в Євросоюз і  НАТО. Тому не  можна  виключати, що ці  два  блоки  антиукраїнських  партій можуть знову  об’єднатися  в  ході  наступної   коаліціади  у  Верховній  Раді  після   парламентських  виборів  21 липня.   Всіх їх об’єднує прагнення  поновити   співпрацю  з путінською Росією і встановити  «мир»  на  Донбасі шляхом   проведенням  прямих  переговорів  з  агресором. Такий  «мир»   може  бути  досягнутий   лише  ціною  капітуляції України перед Москвою. І це тоді, коли Україну підтримує увесь  цивілізований  світ.  Після Революції гідності  Україна  вийшла зі  сфери  впливу  Росії, тому Москва  продовжує підтримувати проросійські політичні сили в Україні, сподіваючись, що вони  повернуть  нашу  державу  до  сфери її  впливу.  Але Україна  довела,  що  вона  не комуно-ординська  Росія,  де  цар-президент  все  вирішує  одноосібно. В Україні досить потужна  патріотична  частина української нації, яка проголосувала за П. Порошенка та інших  націонал-демократичних лідерів  на минулих президентських  виборах,   не  дозволить  відбутися  проросійському  реваншу  і  звернути нашу країну  зі  шляху євроатлантичної інтеграції, яким  би  важким  і тривалим не  був  цей  шлях.                                                              

Кандидат  історичних  наук

                                                                      Олексій  Волович