22жовтня2019

ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Чому саме в літературному музеї міста Кропивницький опинилися матеріали, пов’язані з долею отамана-самостійника Фотія Мелешка? (ФОТО)

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Чому саме в літературному музеї міста Кропивницький опинилися матеріали, пов’язані з долею отамана-самостійника Фотія Мелешка? (ФОТО)

2019 07 19 09 40 28 225Невдовзі виповниться 130 років від дня народження відомого учасника Української революції 1917-1922 років у нашому краї Фотія (Фоки) Мелешка (1889, Глодоси -1970, Нью-Йорк).

2019 07 19 09 42 07 188Сьогодні, зайшовши в мережу Інтернет або заглянувши до «Історичного календаря Кіровоградщини на 2019 рік» Володимира Боська, можна без проблем знайти чимало інформації про цю багатогранну людину. А ось відразу після розпаду СРСР прізвище уродженця Глодос, що на Новоукраїнщині,  випірнало переважно під час знайомства з кримінальними справами радянських каральних органів, зміст яких почали розсекречувати  й передавати до відкритого державного архіву. У тих пожовклих документах ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ його переважно називали «атаманом петлюровской банды».

- І все ж, чому саме у цьому, а не іншому музеї  міста Кропивницький дослідники знаходять фонд документів Фотія Мелешка - активного учасника визвольних змагань доби Української Народної Республіки, повстанського отамана, котрий, навіть опинившись за кордоном, вів громадську діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності? – запитуємо у виконуючої обов’язки директора Літературно-меморіального музею Івана Карпенка-Карого Лариси Хосяінової.

- Насамперед тому, що опинившись в еміграції (спершу в Європі, а згодом в США), цей уродженець Глодос, котрий кілька років зі зброєю в руках воював за Українську державу, закінчивши Празький університет, уже як доктор філософії не лише вів викладацьку діяльність, але й залишив по собі  письменницький спадок як драматург, прозаїк, мемуарист. Пробував себе також в якості артиста. Тут бачимо фото однієї зі сцен спектаклю «Трьома шляхами», де в одній із ролей виступив автор твору. Цікаво, що земляки, котрі побували (в тому числі й за завданням ЧК) у штабі Юрія (Юрка) Тютюнника у Львові, здивовано оповідали, що за драматичними творами Мелешка ставляться спектаклі в тамтешніх театрах, і що, — на їхню думку найдивніше, — вони мають успіх!

- Як саме потрапили з-за океану до літературного музею експонати, пов’язані з Фотієм Мелешком?

2019 07 19 09 41 40 603- На сліди земляка в Нью-Йорку вийшов незабутній Леонід Куценко – краєзнавець, доктор філології нашого педуніверситету імені Володимира Винниченка. Саме завдяки його клопотам у 2000-му році музей став власником фотографій, рукописів та книг, що належали Фотію Мелешку. Ось його п’єси: «Останній», надрукована в Празі 1936 року; «Трьома шляхами» (Лондон, 1964)… А тут рукописи: «В смертельній пастці», «Завлтавська Січ», «Участь глодосян у визвольній боротьбі. Спогади із років 1905-1920», «Українські січові стрільці на Єлисаветчині». Є й деякі інші. На оригіналі фото його родичів з Глодос власноручний напис: «Моя стражденна мати з двома дочками, зятем та трьома внучками… Ф.Мелешко».

- Пані Ларисо, а чи поповнювався фонд Фотія Мелешка згодом?

- Минулого року у справах «Пласту» в Кропивницькому побував один з керівників організації уродженець Львова, а зараз киянин Юрій Юзич. Виявилося, що він ще й завзятий дослідник національно-визвольного руху. Тому, побувавши в нашому Літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого, не обійшов увагою й документи, пов’язані з Фотієм Мелешком. Дізнавшись, що у фондах відсутня  книга «Три покоління» подарував нам її другу частину, й допоміг придбати - першу. За що ми дуже вдячні пану Юрію, з яким продовжуємо підтримувати плідні контакти.

- Чи був якийсь внесок у цю справу місцевих краєзнавців?

2019 07 19 09 46 19 156- Нещодавно отримали кілька книг і копії листів Фотія Мелешка від його родича з Глодос, знаного в області краєзнавця й музейника Миколи Паскаря.

- Чи наразі плануєте відзначити помітну дату, пов’язану з письменником-емігрантом, уродженцем краю, котрий бував у Єлисаветграді?

- Готуємо виставку, де представимо згадані та інші експонати, пов’язані з життям і творчістю Фотія Мелешка. Хочемо запросити цікавих гостей.

 

2019 07 19 09 42 46 972Після сказаного. Як уже говорилося, про Фотія Мелешка – родича Василя Недайкаші й сім’ї Масенків, – нам неодноразово доводилося згадувати у різних публікаціях впродовж останніх трьох десятиліть. Так, у розвідці «Микола Садовський під «недремним оком» йде мова про те, як у другій половині 20-х років минулого століття Державне політичне управління (розшифровка російськомовної абревіатури ГПУ) вперто намагалося розгадати загадку: яким чином петлюрівський емігрант Фока (Фотій) Мелешко примудрявся надавати матеріальну допомогу рідній матері Олені, котра проживала в радянській Україні, точніше – в селі Глодоси?

В одній із справ на жертв політичних репресій - глодосян Сиваша, Хорунжого, Зубка, Мороза, Пономаренка, Чуйка, котрі у роки Української революції складали, зокрема, шосту сотню Дорошенківського полку армії УНР і яких, після її поразки, називали не інакше як «політбандитами», є характерний документ. Це запит Зінов’євського окружного відділу ДПУ від 6 вересня 1929 року до начальників контррозвідувальних відділів ДПУ міст Харкова й Дніпропетровська (цей та інші документи наводиться мовою оригіналу. - Авт.): «По поступившим к нам данным, в городе Киеве в гостинице «Континенталь» проживал некий Садовский, через посредство которого отаман петлюровской банды Мелешко Фока, теперь играющий видную роль в петлюровской эммиграции за границей, периодически переводит из Польши денежные суммы своей матери Елене Мелешко, проживающей в с. Глодосах Злынского р-на Зиновьевского округа. В свою очередь, Мелешко Елена на имя Садовского (Киев, «Континенталь») писала уведомление в получении денег… Садовский является украинским шовинистом, принадлежит к правому течению украинской общественности, пользуется большим авторитетом в украинских кругах… Из вышеизложенного видно, что Садовский Николай Карпович связан с петлюровской эмиграцией за границей и, вполне возможно, проводит на территории Украины контрреволюционную работу по поручению петлюровского центра в Польше. Учитывая все это, просим Киевский окротдел ГПУ срочно сообщить, где в настоящее время находится Садовский Н. К., откуда он происходит, как он попал в Украину, давно ли здесь находится и что добыто вами при его разработке нового… Днепропетровский окротдел ГПУ просит срочно принять меры к установлению и разработке Садовского и его связей, как за кордоном, так и на Украине… Врид. Нач. Окротдел ГПУ Петровский Нач. СОО Мицул».

2019 07 19 09 45 23 710Зауважимо, що навіть у ті «буремні» роки можна було – при бажанні – на більшість із поставлених запитань знайти відповідь у будь-якій бібліотеці. Проте чекісти з «глибинки» не стали копирсатися в книгах, а дочекалися відповіді з Центру. «На № 123190. Начальнику Окрвідцілу ДПУ міста Зінов’євське. Садовський Микола Карпович мешкає в м. Києві постійно, виїжджаючи лише тимчасово на гастролі. З останніх даних, що ми маємо, Садовський належить до контрреволюційної організації «Спілка Визволення України», але відомостей про те, що через нього здійснюється зв’язок організації з закордоном, не маємо. Садовський уродженець м. Зінов’євського. Дійсне його прізвище Тобілевич. У Києві мешкає його брат, народний артист республіки «Саксаганський» (теж сценічний псевдонім), що також є український шовініст. У 1920році Садовський емігрував за кордон, звідки повернувся 24-го року. Помначков ДПУ Берлінський Нач. СВ Загорський». 

Втім, справді, чому це така славетна людина, як Микола Садовський, людина, яка належала всій Україні, раптом взялася опікуватися простою селянкою з далеких від культурних центрів Глодосів? Виявляється, син останньої – Фотій Минович Мелешко, – і це засвідчують документи ДПУ, – був не випадковим знайомим корифея. Старшина армії УНР був учителем-репетитором сина Садовського– теж Миколи, – котрий не став разом із батьком повертатися в радянську Україну, а залишився в Празі, де навчався на факультеті філософії Карлового університету (згодом, з 1929 року – член Організації українських націоналістів, один з керівників уряду української Народної Республіки в екзилі). … Якось 8 березня1933 року до одного з односельців завітала шістдесятирічна жителька Глодосів Ялина (Олена) Мелешко, в дівоцтві — Гарбуз. Слово за словом - і довірлива жінка розповіла, що влітку 1926 року, (коли «яничарам вдалося заманити Миколу Садовського на Україну», Володимир Винниченко, «Щоденник»), вона отримала листа від свого сина Фоки Мелешка, який знаходився за кордоном. Той повідомляв, що проживає з якимось Садовським, котрого готує за програмою загальноосвітніх предметів. Робить це за доволі своєрідну винагороду. Бажаючи допомогти матері, він домовився з Садовським-молодшим, що його батько, повернувшись до Києва, буде переказувати належні за навчання сина кошти не в Прагу, а до …Глодосів, матері. Чекісти зрозуміли що й до чого не відразу, а лише через певний час. Ось документ, датований 31 серпня 1932 року: «Начальнику облотдела ГПУ, г. Киев Сообщаем, что по нашим данным, проживающий в Киеве артист Садовский, имеет за кордоном сына, через которого имеет связь с Мелешко Фокой. В прошлом Садовский оказал материальную помощь матери Мелешко, а Мелешко, в свою очередь, оказывал материальную помощь сыну Садовского, находящегося за кордоном. Весьма возможно, что в группе (саме в «группе», а не трупі! - авт.) Садовского находится жена Мелешко по имени Оля. Просим приступить к разработке Садовского… Врид. Нач. ОО отдела ГПУ Валейко Пом. Уполн. ОО Молдавер».

І ще про одне. Микола Садовський не випадково довірив виховання й навчання сина Фотію Мелешку. Зокрема про освіченість і непересічність цього степовика дізнаємось з протоколу допиту (13 грудня 1930 року) учительки Марфи Короп (у дівоцтві - Купріяненко). Вона пояснювала, що її перший чоловік - Фока Мелешко, - на час перебування петлюрівського війська в Єлисаветграді був військовим інспектором (ще раніше працював при повітовому комісарі Центральної Ради). А коли в 1921 році отримала від нього листа з Чехословаччини, то дізналася, що «вчиться в університеті по медицині». У 1924-1926 роках у листах до рідних і близьких, котрі мешкали в Глодосах, Мелешко повідомляв, що «закінчив у Празі університет і хоче повернутися на Україну з тим, щоб працювати і віддавати їй свої знання… Скаржився, що Радянська Україна йому не довіряє». Нарешті, як уже було сказано, вихованець Фотія Мелешка Микола Садовський-молодший пізніше стане відомим як політичний діяч уряду УНР у вигнанні.

Отож, не випадково документи, пов’язані з Фотієм Мелешком, опинилися саме в цьому будинку. Адже, крім усього сказаного, тут колись проживав його славетний знайомий Микола Садовський.

Федір Шепель,

фото автора