З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

«Десь клюють та й райські птиці…»

З хвилюванням слухаю, як внучка Даринка, котрій іще не виповнилося і трьох рочків, повторює за мною: «А я у гай ходила по квітку ось яку…», і мимоволі згадую перші живі спогади про молодого Павла Тичину, почуті з півстоліття тому на Дніпропетровщині від учителя української мови та літератури рідної восьмирічки Степана Андрійовича Оселедця. Йшлося в них про тепер уже легендарні поетові мандри двадцятих років разом з капелою Кирила Стеценка.

Останні спогади такого роду, але вже про пізнього Тичину, пощастило почути минулого тижня. З вуст знаного літературознавця Григорія Клочека під час непомічених місцевими мас-медіа літературних читань, присвячених 125-й річниці від дня народження класика української літератури Павла Тичини, що проводилися в обласній бібліотеці імені Дмитра Чижевського.

Сказати, що присутні були зворушені почутим і побаченим, нічого не сказати. Вдало підібрані музичні твори у виконанні студентів Кіровоградського музичного училища та хорового колективу православної церкви, показ на екрані тичинівських художніх праць, його вірші, що захоплено лунали з юних вуст, створили просто неймовірну емоційно насичену атмосферу, що нагадала про поета світового рівня, незабутнього творця синтезу поезії, музики та живопису. Здавалося, рання поезія Павла Тичини, про яку так пристрасно розповідали науковці й колишні ректори педуніверситету Олег Поляруш та Григорій Клочек, зробила диво й ці поважні люди на очах у присутніх… помолодшали!

Можливо організаторам заходу варто було б принагідно згадати й про одне з перших кохань Павла Тичини – поетесу Олену Журливу, останні роки життя якої минули в нашому Кіровограді... Втім, то, так би мовити, побажання на майбутнє. А сьогодні щиро дякую їм за таку змістовну, а головне натхненну літературну зустріч.

Федір ШЕПЕЛЬ

P.S. А тим часом у сусідніх Черкасах цими днями проводиться виставка однієї картини «Біле і чорне» Михайла Жука. Образ юнака відображає риси двадцятирічного Павла Тичини, який був учнем Жука. А дівчина схожа на перше кохання Тичини Поліну Коновал. Про несподівану долю цього полотна теж ішлося під час згаданої події.