23січня2020

ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Я вперше в житті побачив не репродукції, а справжні твори улюбленого Караваджо (ФОТО)

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Я вперше в житті побачив не репродукції, а справжні твори улюбленого Караваджо (ФОТО)

2019 11 19 11 19 20 416

На початку листопада з вікна напівпустого міського автобуса побачив Рим омитий дощем, із стародавньою таємничою пірамідою Цестея, сучасним гарним та барвистим «чортовим колесом», освітленим ліхтарями двадцять першого століття віковічним Колізеєм і – ніби вдома – вивісками на торгівельних точках, з написами малозрозумілою мовою.

2019 11 19 11 20 31 874

Сонячний ранок почався з відвідин Санта-Марія-Маджоре – однієї з головних базілік  Риму, де знайшли останній прихисток кілька римських пап та улюблена сестра Наполеона Бонапарта – Поліна. До речі, щоб потрапити до церкви Діви Марії, що бере початок з ІУ століття, потрібно було пройти неабияку охорону людей з автоматичною зброєю, «рамкою»-металошукачем тощо.

Те, що в Римі боротьба з тероризмом питання неабияке, зрозумів і «проникаючи» до згаданого Колізею. Біля входу до найбільшого амфітеатру античного світу, крім озброєних людей в камуфляжах, виднівся ще й бронетранспортер. Відстояв неабияку чергу. Але, коли б не близька людина поруч поруч, міг до омріяної пам’ятки історії так і не потрапити, оскільки пильні охоронці, завдяки сучасній техніці, котра все бачить, виявили в моєму наплічнику пляшку горілки з перцем. Тож виручив брат, до якого я приїхав на гостини і якому вона власне й призначалася. Він на пару годин лишився з «подаруночком», давши мені можливість в багатомовній юрбі побачити залишки слави Давнього Риму. Кинулося в очі, що реставраційні та ремонтні роботи там тривають навіть попри присутність тисяч туристів. Цікаво було спостерігати не лише внутрішній стан двохтисячолітнього Колізею, де влаштовували змагання гладіаторів та інші видовища, але й навколишні краєвиди з його височини.

1119 11 19 11 24 38 366Як не дивно, але велика калюжа, що утворилася після нічного дощу, допомогла знайти неабиякий ракурс, щоб сфотографувати відому величну тріумфальну арку Костянтина, що поряд з Колізеєм.

Прикро, але «питання горілки» виникло й на вході до іншої частини Вічного міста, так званого «Форуму». Втім, цього разу варта виявилася більш поблажливою. Не без гумору попросили тільки, щоб розпили ту пляшку не тут, а …повернувшись до України!  Висновок: не їдьте на екскурсії прямо з літака. Принаймні знайдіть, де залишити гостинці.

2019 11 19 11 31 19 160Втім, краса побаченого через кілька хвилин, дозволила забути маленькі неприємності, бо перевершила всі сподівання. Наочно зрозумів, чому живописні полотна, створювані тут віками найкращими художниками світу, просто приречені будити в людях прекрасне. Адже самі руїни на схилах історичних пагорбів серед італійських сосен є неймовірно живописними. Вразили будівлі, які незбагненним чином опинилися на кілька десятків метрів засипані землею. Невже, подумалося, – дійсно ота щоденна неприбрана пилюка, про яку нам багато років тому говорили на уроках історії в п’ятому класі, покрила височенні споруди так швидко й ретельно? Хай і за дві тисячі років! Рим сучасне й середньовічне місто, збудоване на доантичних руїнах уміє зберігати таємниці. Тут справді незрозуміло: чи ти проникаєш в історію, чи історія в тебе. Один з мандрівників писав, що варто лише пройтися стародавньою бруківкою і починають пригадуватися сюжети книг та історичних фільмів про могутню Римську імперію, про завоювання Юлія Цезаря, про могутнього імператора Августа, божевільного Калігулу тощо. Вражень, справді, не переповісти!

Та навіть вийшовши за межі безцінних руїн, бредучи вулицями вже пізніших століть, без кінця стикався з якимось дивом. У напівтемряві однієї з церков Риму на площі Пополо вперше в житті побачив не репродукції, а справжні твори улюбленого Караваджо.

«Зверни увагу, – підказував брат, – чи не кожна вулиця в старій частині міста починається й кінчається відомими на весь світ соборами. Починається й кінчається височенними колонами. Переважно єгипетськими. З приробленими пізніше хрестами».

Нижче площі Іспанії та її знаменитих сходів, по вулиці Кондотті 86, не проминули здавалося б непримітної кав’ярні. Всередині стіни тісно завішані різними прикрасами та витворами мистецтва, зокрема картинами та погруддями, як нагадування про тих славетних, котрі тут побували. А серед них – Микола Гоголь. Тут він писав «Мертві душі». Працівниця закладу охоче підвела до рамочки з текстом, ніби колись написаного ним власноруч.

Враження від місця для всіх богів – Пантеону – передати важко. Попри відсутність античних статуй Юпітеру, Венері, Марсу, Нептуну, Меркурію, Плутону, Сатурну і підміну їх образами панівної релігії, вражає довершеність самої споруди з неповторним куполом «центрично-купольної архітектури». А, крім того, усвідомлення, що з ХУІ століття це ще й мавзолей. Тут поховано Рафаеля та інших визначних людей Італії.

2019 11 19 11 32 38 014

Піднявшись до садів Боргезе, фотографував захід сонця на фоні собору Святого Петра. Хоча вже далеко не літня пора, поряд бузково квітли якісь кущі. З дерева на дерево пурхали чималенькі зелені папуги.

Невдовзі місцева електричка везла нас у ніч за двісті кілометрів північніше від Риму. До Тоскани!

Тож випробовування синдром Стендаля тривало. Розлад психіки від надто емоційного сприйняття творів мистецтва - ніяка не вигадка. А там же ще й краса природи!

2019 11 19 11 23 59 691

2019 11 19 11 31 38 628

2019 11 19 11 28 19 545

2019 11 19 11 28 38 436

2019 11 19 11 29 15 722

2019 11 19 11 30 46 533

2019 11 19 11 25 07 731

2019 11 19 11 26 25 457

Федір Шепель,

фото автора