13серпня2020

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ За туманом Монте-Крісто: про подорож із Кропивницького до моря італійського (ФОТО)

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

За туманом Монте-Крісто: про подорож із Кропивницького до моря італійського (ФОТО)

2019 12 22 13 28 20 870

Брат не був би братом, якби під час гостин в уже його Італії не повіз мене до моря. Тірренського моря. З його темним – вулканічного походження, як і багато чого тут, – піском.

DSC08176

Справа в тому, що родина наша, – хоч і степовики з-під Кривого Рогу, – …морська! Незабутній тато прослужив понад п’ять років на Балтиці, а ось брат Анатолій – більше трьох на Північному флоті. Тому не дивно, що рідна людина з особливою любов’ю показувала морське узбережжя. Наприклад, ту його місцину, де завдяки невтомним етрускам багато століть тому виникло, а потім, коли вже почало належати пізанцям, сієнцям та флорентійцям, попри постійні напади піратів, розвивалося далі й досі радує численних туристів прекрасне тосканське містечко Кастільоне-делла-Пеская. З найвищої точки давньої цитадельної споруди показував Анатолій мені ледь помітні крізь листопадовий туман, що слався над Тірренським морем, обриси відомих з дитинства островів Монте-Крісто та Ельби. Адже той з них, що розташований південніше, відвідував та увічнив в однойменному романі Александр Дюма. А на північніший 1814 року було заслано французького імператора Наполеона І Бонапарта. Отож, Монте-Крісто прославився завдяки літературному генієві, котрий досі змушує авантюристів шукати поблизу його берегів скарби, а Ельба – дякуючи історичним обставинам.

DSC08755

Таламоне - маленьке привабливе містечко, що знаходиться на мисі, звідки відкриваються чудові краєвиди на море. Ми побували на вершині пагорба, де знаходиться фортеця. Тут теж у давні часи було поселення етрусків, котрі й започаткували укріплення. Кажуть, що Таламоне колись стало одним з місць перемоги римлян над галлами. Ніби до відбудови фортеці мав стосунок визначний сієнський художник і скульптор Лоренцо ді П’єтро. Попри свіжий вітер, спускалися крутими сходами до моря.

DSC08212

На півострові Монте-Арджентаріо милувалися ще одним містечком Порто-Ерколе. Назва пов’язана з міфічним Геркулесом. Серед високих прибережних скель тут ховаються пустельні невеличкі пляжі, до яких не завжди можна добратися по суші. Ми ж спускалися ближче до них саме о тій порі, коли приплив і високі хвилі саме й пояснювали чому так буває. Порто-Ерколе серед туристів вважається одним з найпривабливіших в Італії. На певний час тутешня фортеця, як і деякі поруч, належала іспанцям. Живописний історичний центр виріс за кам’яною стіною XV століття. Серед цікавинок -  ворота, над якими височіє башта з годинником; бастіон, звідки відкривається вид на порт с чудовим майданом Санта-Барбара; палац правителів; кольоровий мармур храмів Святого Еразма й Святого Рокко; маяк XIX століття тощо. Після Другої світової війни частина фортеці була продана приватній особі, тому фотографуватися довелося на містку, який веде до неї. Цікаво, що відомий американський письменник Роберт Пенн Уоррен, відомий у нас перш за все романом «Вся королівська рать», і особливо його екранізації, крім того, що до війни навчався в Італії, в середині 50-х років минулого століття кілька років ще й жив у Порто-Ерколе.

2019 12 22 13 26 20 275Після сказаного. Італія, і, зокрема, Тоскана просто спонукають займатися творчістю. На думку брата тут не має жодної родини, член якої б не написав книги. Не малював би, не ліпив би чи просто не фотографував. Тут незлічена кількість історичних і створених самою природою пейзажів, де, на думку місцевого жителя, хочеться зупинитися й попити кави. В Італії так говорять про особливо привабливі місця.

Ще багато цікавого лишилося поза моїми мандрівними нотатками. Втім, хай ця буде останньою про поїздку до чарівної Тоскани 2019 року.

«Чоловік іде з дому, щось гонить його геть. Ночами він лежить на чужих ліжках, і чужий вітер шумить над ним у гіллі дерев. Він бродить чужими вулицями, й перед його очима мерехтять обличчя, але він не знає імен тих облич. Голоси, які він чує, - не ті голоси, що звучать в його вухах з того часу, як він пішов з дому. Це гучні голоси. Такі гучні, що заглушають голоси його батьківщини. Та ось настає хвилина тиші, й він знову чує колишні голоси, ті голоси, які він забрав із собою, йдучи з дому. Й він уже розуміє, що вони кажуть. Вони говорять: «Повертайся». Вони говорять: «Повертайся, хлопче». Й він повертається», – здається приблизно так писав у згадуваному романі Роберт Пенн Уоррен.

DSC08230

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019 12 22 13 25 53 585 1

Федір Шепель,

фото автора та Анатолія Шепеля