З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Я бачив дивний сон…

У газеті «З перших уст» за 28 липня 2016 року було порушено тему снів і сновидінь. Для мене, як і мабуть для інших, сон – це велика загадка. Інколи вони збуваються того ж дня, інколи – через кілька місяців, а то й через кілька років. Сон, що його я побачив напередодні дня народження, відверто кажучи, шокував мене. Що він означає, сказати не можу, але й мовчати, вважаю, не маю права. Але почну зі сну, що наснився в 2012 році. Неначе б то на Кіровоград летять військові літаки з емблемою неіснуючого СРСР. Їхня мета – скинути на місто бомби. Біля шахти РУ-2, що за Завадівкою, один літак хтось підбив з гранатомету. Літак упав біля самого копра шахти. Чи не пов’язано це з нинішньою агресією Росії на Донбасі? Побачена уві сні картина й досі викликає в мене жахливі відчуття.

Тепер про вже згаданий сон напередодні дня народження. Неначебто Кропивницький захопили російські десантники, вдягнені чомусь у військову форму червоноармійців часів Другої світової війни. Вони силою зганяли людей на центральну площу міста на мітинг. Люди йшли з прапорцями того ж Союзу РСР та триколорами нинішньої Росії. Біля постаменту, де колись був пам’ятник Кірова, стояла делегація, яка, за логікою сну, мала зустрічати «визволителів». З величезним прапором РФ у центрі цієї групи стояв один із нинішніх нардепів, якого я раніше ніколи не бачив. Поряд із ним (хай мене вибачать ці люди) – нинішні керівники області. Вони теж тримали російські прапори. За ними на підвищенні відомі в місті підприємці (не називаю їхніх прізвищ з етичних міркувань) тримали транспарант, на якому було написано: «Слава освободителям!». Міського голови серед зустрічаючих не було. Площею на мопедах їздили колишні члени Партії регіонів і деякі підлеглі колишнього «губернатора» Сергія Ларіна. Дехто з них у чорній уніформі походжав перед шеренгами містян і бив тих, хто нібито порушував порядок. І лише один відомий підприємець, умостившись на стільці біля Пашутіна, крутив у руках дідову ярмулку й повторював: «Ну коли ж нарешті прийдуть наші?».

Що це все може означати? Чого слід очікувати? Хочеться вірити, що нічого подібного не доведеться переживати в реальному житті. До того ж, прокинувшись, я повторив, як навчала моя покійна мама: «Куди ніч – туди й сон».

Борис КУРГАНСЬКИЙ