Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Я весь вміщаюсь в імені твоїм: ліричний фоторепортаж із Хутора Надії
- Останнє оновлення: 28 вересня 2020
Ще студентом Кіровоградського педінституту імені О. С. Пушкіна у вересні сімдесятого року вперше побував на Хуторі Надії, на якому було започатковано свято шанувальників театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти».
Тоді Тиждень української радянської літератури на Кіровоградщині проводився в рамках із святкування 125-річчя великого українського драматурга і актора Івана Тобілевича ( Карпенка-Карого). Учасників триденної ювілейної науково-творчої конференції з усієї держави теплим словом вітав онук драматурга Андрій Юрійович – хранитель заповідника.
І ось – нова зустріч.
27 вересня цього року разом із учасниками Всеукраїнського свята театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти-50" мав чудову нагоду знову відвідати національний заповідник-хутір, про який наш земляк Шевченківський лауреат Володимир Базилевський писав:
В садибі Тобілевича Івана
Блукав я, повен світла й одкровення.
Пригадуються й рядки спогадів його дружини Софії Тобілевич: «З хутором цим пов’язане все життя артиста, вся душа письменника. Хутір цей, цілими роками праці перетворений на тихий, культурний затишок, до кінця віку служив артистові як бажаний захист від усіх світових бур».
У рамках проведення заходів дійства нагрудним знаком "За заслуги" ІІ ступеня" голова Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко нагородив Валентину Василівну Тобілевич – наукову співробітницю, директорку національного заповідника-музею "Хутір адії" І спасибі долі, що вона зустрілася на моєму життєвому шляху.
Гарна собою, завжди привітна. У її цікавих розповідях просто неба про родинне гніздо корифеїв українського реалістичного театру, життєпис напрочуд талановитих родин Тобілевичів та Тарковських – завжди цікавий поворот думок, їхня свіжість та оригінальність. Ні тіні шаблону, ні сліду фальші. Багатство почувань. А як вона радіє кожній екскурсійній групі на хуторі!
Із заслуженою нагородою Вас, шановна Валентино Василівно!
Анатолій Саржевський,
фото автора
