21липня2017

ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Антипрозоро. Життя триває. Сценарій для фільму про корупцію

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Антипрозоро. Життя триває. Сценарій для фільму про корупцію

У кабінеті одного з високих, але не найвищого, міських начальників триває розбірка, чому не прибираються вулиці міста. Хазяїн кабінету, солідного вигляду чоловік в недешевому костюмі, без краватки, відкидається на спинку крісла й звертається до одного із запрошених:
– Ну що ти заладив: машини старі, машини старі! Я Йому так само маю пояснювати? А ти знаєш, що Він мені відповість?
Керівник комунального підприємства з прибирання сміття дивиться кудись під стіл, потім винувато каже:
– Та знаю, чому ж не знати…
– Тоді пропонуй, як нам по самі вуха не (начальник вживає нецензурне слово)!
Чоловік червоніє, шморгає носом, сопе, нарешті бубонить:
– Треба купувати нові машини.
– А гроші? – аж скипає хазяїн кабінету. – Вчителям і лікарям не можуть на зарплату знайти, а тобі машини купуй? Поясніть йому, – звертається він до присутньої представниці фінансового управління, – що вільних грошей немає.
Жінка киває головою:
– Тринадцять мільйонів на зарплату не вистачає.
Хазяїн кабінету зривається на ноги:
– Чуєш, що кажуть?
Чоловік розводить руками:
– Ну, я, чесне слово, не бачу виходу окрім, як…
– Знаєш що? – начальник хоче матюкнутися, але присутність жінок його стримує. – Іди, збирай усіх своїх підлеглих, і хай метуть вулиці! І сам мети, зрозумів?
Чоловік, червоний мов рак, тут же підводиться, щоб іти виконувати розпорядження, але хазяїн кабінету зупиняє його:
– Не зараз, після наради!
Після наради наказує «винуватцю» залишитися. Коли всі виходять, запитує посміхаючись:
– Як ти гадаєш, переконливо ми їх розвели? Повірять?
– Ну, я старався...
– Та я бачив, як ти червонів! В артисти можеш іти, коли виженуть з цієї роботи.
– Артистам мало платять.
– Тоді пиши на мене обґрунтування, чому нам треба купувати спецмашини. А сміття поки що возіть, вулиці метіть, не так щоб геть чисто… ну, ти мене розумієш. Іди.
Хазяїн кабінету залишається сам. Підходить до вікна і якусь мить дивиться на центральну вулицю міста. Цю картину він бачить щодня: перехожі поспішають у своїх справах. «Але які в них можуть бути справи? – думає. – Жеруть, п‘ють (знову нецензурне слово) – ото і все!».
Він посміхається сам до себе, потім бере зі столу останньої моделі смартфон, комусь телефонує:
– Слухай, коли заглянеш? Ти в раді? А чому ж не заходиш?! Забігай, я чекаю!
За хвилину до кабінету вривається стрункий підтягнутий молодик. Чоломкаються.
– Сунувся, було, а в тебе зайнято! – каже молодик. – Щось удалося? Наступного тижня засідатиме бюджетна комісія, зміни до бюджету пропонуватимуться.
Хазяїн кабінету загадково дивиться на товариша.
– Вигорить щось? – не терпиться тому.
Хазяїн киває й прикладає пальця до губ, мовляв, не варто ляпати тут язиками.
– Зрозумів, – задоволено посміхається гість. – Пропоную пообідати в мене – як тобі така пропозиція?
– Обід ще ніхто не відміняв.
– Ну й гаразд. Тоді десь через годину?
– Домовилися.
* * *
У невеличкій ошатній залі ресторану за єдиним тут столом з наїдками й напоями ведуть дружню і водночас ділову розмову міський чиновник і бізнесмен, він же міський депутат і власник ресторану.
– Бюджетну комісію я беру на себе, – каже бізнесмен.
– А Його? – відкладає ніж і виделку чиновник. – Він не погодиться бути в долі.
– Та пам‘ятаю, що обіцяв не красти й іншим не давати цього робити. Але що Він може без нас, депутатів? Підтримаємо пропозицію, й куди Він дінеться! Якщо впреться – за кошти для вчителів і медиків не проголосуємо, і тоді хай сам перед ними виправдовується.
– Як ти гадаєш, скільки голова бюджетної комісії попросить?
– Він за копійку батька рідного продасть. Гадаю, тисяч тридцять-сорок вистачить. Решта на нас із тобою, ну ще декому з помічників.
– А ми не ділимо шкуру ще невбитого ведмедя? Як ту довбану систему «Прозоро» обійдемо?
– Як і до цього обходили!
– Не пройде! Ти ж бачиш, як прокуратура й СБУ лютують? Як собаки кляті. Треба щось інше вигадати, більш заплутане.
– Вигадаємо, не складно. Остап Бендер знав чотириста порівняно чесних способів відбирання грошей, а ми що – дурніші за нього?
– А якщо серйозно?
– Та є одна схема, «Антипрозоро» називається, ха-ха!
Бізнесмен сміється, а чиновник округлює очі – він про таку систему не чув.
– Заявку на участь у тендері подадуть три фірми моїх друзів з інших областей, – бізнесмен нахиляється через стіл і говорить майже пошепки. – Виграє та, яка запропонує найнижчу ціну. У ЗМІ буде повідомлено про неї як про переможця й розмір нібито зекономлених коштів – чотириста чи п’ятсот тисяч гривень. Це те, що для відволікання уваги людей потрібно. А потім фірма-переможниця відмовиться підписувати договір, заявить, що прорахувалася. Так само вчинить інша фірма, яка пропонувала трохи вищу ціну, й нарешті залишається фірма, що відразу назвала найвищу ціну й не знизила її. А оскільки гроші на той час уже будуть виділені, договір укладуть саме з цією фірмою. Ось і все.
Він дивиться на чиновника, мовляв, ну, як – годиться? Але того цікавить вже інше питання:
– Скільки візьмуть за послугу твої знайомі?
– Не більше двадцяти відсотків. На всіх.
– Тобто, якщо фактично машини коштуватимуть на п’ятсот тисяч дешевше, то з цих грошей віддамо їм сто тисяч?
Бізнесмен, депутат і власник ресторану:
– Це ще й так по-божому. Інші беруть більше.
– Хапуги! – обурюється чиновник. – Ми ризикуємо, а вони тільки підписи й печатки поставлять.
– Але це ще не все, – бізнесмен, депутат і власник ресторану знову нахиляється над столом, – свою долю ми можемо збільшити втричі.
Він бачить, як загоряються очі товариша, отже час ділитися ще одним планом.
– Фірма поставить нібито нові машини, насправді ж вони не будуть новими. Просто вона купить старі, відремонтує гарно, пофарбує, шини нові вдягне. Не підкопаєшся.
– То це ми мільйона півтора заробимо?
– Ну, близько цього. То як, по руках?
Вони довго й міцно тиснуть руки. Обід закінчено.
* * *
Деякий час по тому. На площі перед міськрадою зібрався люд на мітинг з приводу урочистої передачі комунальному підприємству з прибирання сміття двох спеціалізованих машин. Машини виблискують на сонці помаранчевим кольором, люди усміхаються, радіють. Ніхто не сумнівається, що закуплена техніка нова. Лунають слова подяки на адресу депутатів, міського керівництва. Всі задоволені. На закінчення грає духовий оркестр. Машини вирушають підмітати вулиці.
Сценарій написано за мотивами матеріалів Центру медіарозслідувань «Прозоро»

Валерій М'ятович

А тим часом…
Завдяки системі публічних електронних закупівель ProZorro вдалося заощадити близько 7 млрд грн. Про це повідомив перший заступник голови Міністерства економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов в ефірі телеканалу «Інтер» минулої неділі. «Починаючи з 1 серпня всі відносно великі держзакупівлі від 200 тис. грн повинні проводитися через ProZorro. Україна є однією з небагатьох країн світу, яка перевела свої держзакупівлі в онлайн, де кожен громадянин, перебуваючи вдома за комп'ютером, може перевірити, що закуповує автодор, мерія або Міноборони», – сказав чиновник.

 

BOTTOM 1