З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

"Ніщо нас в житті не може вибити з сідла"...

Ці відомі зі школи поетичні рядки Костянтина Симонова пригадалися під час спілкування з ветеранами спорту Кіровоградщини, які були почесними гостями Всеукраїнського турніру з дзюдо, що недавно відбувся у Кропивницькому.

Серед них зустрів Олега Щербакова - майстра спорту СРСР з боротьби самбо та дзюдо, переможні виступи якого на татамі пам'ятаю ще з часу його навчання на факультеті фізичного виховання тодішнього Кіровоградського державного педінституту імені О.С.Пушкіна наприкінці 60-х -початку 70-х років. Уже в ті роки знав його як талановитого й перспективного спортсмена.

У нашій розмові пригадав він прізвище Петра Івановича Гоменка - вчителя фізичного виховання з Мартоноші Новомиргородського району. Саме він прищепив непосидючому учневі та беззмінному старості класу любов до занять спортом. А ще - рідну неньку - вчителя російської та німецької мов у сільській школі. Батька, який навчав грамоті найменших учнів і наказував синові не брати в дорогу життєву шкідливі звички. бо здоровим від того не будеш. 

Вже під час навчання у виші Алік став серйозно займатися спортивною боротьбою. Вже через два роки після закінчення інституту став майстром спорту з боротьби дзюдо, а ще через два роки виконав норматив майстра спорту СРСР з боротьби самбо. 

"35 календарних років я служив в органах державної безпеки на керівних посадах, - каже Олег Анатолійович. - Звільнився в запас у званні полковника. Однак і зараз не нудьгую перед телевізором. бо веду велику громадську роботу серед свої колишніх колег". 

До нашої розмови дослухаються і його давні друзі по спорту - 81 річний Олександр Давидович Червоненко - суддя міжнародної категорії з боротьби дзюдо та самбо, Володимир Борисович Кривошея - майстер спорту СРСР з Кропивницького, тренер з Харкова Валерій Ілліч Мінаєв.

Пригадали у розмові ветерани і своїх колишніх наставників та друзів. Серед них Василя Борисовича Покришкіна та Леоніда Медведєва, який зараз живе в Ізраїлі. 

"Зі спортом ми й наразі нерозлучні. Радіємо тому, що підростає молодь, яка продовжуватиме й зберігатиме традиції бути першими", - сказав на прощання Олег Щербаков, міцно потиснувши мою руку на прощання.

Анатолій Саржевський,

фото автора