15грудня2017

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Володимир Бондаренко: Якщо перестанемо бути оптимістами, ми знищимо самих себе

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Володимир Бондаренко: Якщо перестанемо бути оптимістами, ми знищимо самих себе

24058697 554169214918325 7985949621029065969 n

Ця думка мого колишнього інститутського товариша та колеги по перу, якому 24 листопада  виповнилося 65 років, уродженця колишнього  Кіровограда закарбувалася у свічаді пам’яті назавжди.

Заплющую очі, щоб згадати його, Володю Бондаренка, таким, як знав, як бачив на заняттях літературної студії «Бригантина» при міській юнацькій бібліотеці імені Т.Г. Шевченка, а згодом – літстудії «Сівач» під орудою незабутнього Валерія Гончаренка. І – дивна річ – дороге обличчя постає переді мною та ще з написаного батьком – художником до дня народження сина чудового портрета. 

24131091 554169364918310 7946863204472074088 n

Художнє слово виразно відзеркалює сучасність, відбиває ритм часу, випромінює довірливість душі. І мовна палітра нашого земляка, якого доля закинула далеко від рідного степового краю, дуже багата. Він уміє знайти нові грані, максимальний естетичний заряд із звичайних слів, які давно були уже чиїмись. І сьогодні з тихою журбою та вдячним словом за надану йому підтримку згадує літературного наставника та старшого товариша Валерія Гончаренка з його жагою громадянськості – рушійною і визначальною силою поезії, що поєднує правічну відповідальність за долю і щастя свого народу з унікально особистісним відчуттям свого «я».

Тому не випадково, наслідуючи свого «хрещеного», наш земляк ще з шкільного дитинства почав звертатися до теми Батьківщини, синівства. Його вірші 60-70-х років – оптимістичні, сповнені віри в добро як животворну силу життя:Вчився я в неписьменних грамоті.Бачить землю скрізь скельце колосу.І Вітчизну, неначе маму, З пелюшок пізнавав по голосу.Читаю його поезії, частина яких начебто не визначається різноманітною тональністю, звучить в одному настроєвому ключі, та досить зануритися віршовані рядки, як одразу відчуєш широку гаму його настроїв, переживань, радості та туги, вболівання за навколишній світ.Джерело гаряче, аж кипить вода. В джерелі вирує сила молода.Та нема у ньому завзяття й відваги –З джерела гарячого не вгамуєш спраги. 

Для поета-ювіляра Батьківщина – місце, де він народився. Аура, в якій він існує і яка йому не чужа. Це той світ, у творенні якого брав участь ще учнем дев’ ятого класу. Його перший вірш з «подачі» Валерія Гончаренка, який дописав до нього два останні рядки, до яких не додумався автор поезії, побачив світ у жовтні 1968 року на шпальтах обласної молодіжної газети «Молодий комунар» з назвою «Червоний лебідь». А вже наступного року його вірші на чотири роки «заселили» сторінки багатотиражки «Радянський студент» Кіровоградського педінституту імені О.С.Пушкіна. які благословив до друку її редактор Володимир Романцевич – житель обласного центру.

«Мене приваблювала в поезії Володі свіжість почуттів, юнацька безтурботність, експресивність і темперамент – немов на долоні, – згадує Володимир Костянтинович у розмові. – Писав швидко і легко. Він шукав і знаходив у поетичних образах стільки бентежності, нерозгаданої принадливості, що завоював чи не найбільше симпатій серед студентської молоді. Автор інтимної лірики, він міг озватися раптом віршами суспільного звучання, які давали змогу показати в поетичній формі своє обличчя всупереч усім обставинам і життєвим бурам».

Про свого колишнього однокурсника – десь розхристаного в навчанні, бо ж у пошуках творчого натхнення міг запросто й пару-дві пропустити, веселої та непосидючої вдачі, ніжного мрійника і вірного товариша теплим словом згадали Оля Заніздра - педагог з Краматорська та Катя Лісняк – завідувач Кіровоградським міським літературно-меморіальним музеєм імені І.К. Карпенка – Карого.

До нашої розмови долучився і заслужений журналіст України, колишній редактор стінгазети «Філолог», згодом – головний редактор обласної газети «Кіровоградська правда» Володимир Бєлінський:  «Очолювана мною редколегія стіннівки як орган партійної, комсомольської та профспілкової організацій філологічного факультету, ставила завданням найповніше пропагувати все нове, хороше, що зароджувалося в групах і засуджувати старе, віджиле, що заважало навчанню студентів. Багато працювали над тим, щоб художнє оформлення стінгазети приваблювало око читача. Буває так, що матеріали підібрані для випуску гарні, відповідають темі, а розміщені без смаку, хаотично. Від цього знижується загальний тон газети і її звучання. Художник газети Володя Бондаренко доклав чимало зусиль для того, щоб стінгазета «Філолог» оригінально відрізнялася від стіннівок інших факультетів. Тому ми завжди посідали перше місце за результатами щорічних оглядів-конкурсів на кращу стінну газету інституту».І це не все, бо студент Бондаренко був великим прихильником театру, грав на сцені педіну, зокрема, в спектаклі Дмитра Аверкієва «Каширская старина» в квітні 1971 року, на який автор цих рядків готував до друку рецензію, де згадувався і другокурсник Володимир Бондаренко, який відповідав за художнє оформлення театральної вистави. Скажу більше. Любов до малювання простежується і в образній палітрі його поезії, де йдеться, зокрема, про дітей , які малюють казку. У ній «заплакало небо хмарами, літають рожеві птиці із очима блакитно-карими, сонця, мов маленькі краплинки з неба, падають світлозливою, а фіолетова постать церкви куполами хитає сивими».

Володя Бондаренко – автор збірки поезій «Під вітрилами обріїв» (1977). Багато років віддав видавничій та редакторській роботі в книжкових видавництвах України. Продовжує писати і друкувати свої поезії у різних ЗМІ, в тому числі й зарубіжних. Успішно здійснює переклади з російської на іспанську мову. Його твори видано друком в латиноамериканських країнах , а сам він живе в гармонії зі світом та думками про Україну-неньку. Про неї вона нагадує йому через образ червоного лебедя, який «здається, крилом торкається до гарячих моїх грудей».

Своєю чергою «Мудра птаха мене гукає. Мудрим шляхом у світ веде. І я жду. Я давно чекаю Горизонту крило молоде».

Насамкінець від колишніх членів літературних студій «Бригантина» та Сівач» хочеться привітати Володю з днем народження – ювілейною  датою в житті з побажанням здоров’я, творчої наснаги та оптимістичного настрою на сонячних гонах життя. 

Анатолій Саржевський

BOTTOM 1