18серпня2018

ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Урок мужності як пам'ять про минуле

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Урок мужності як пам'ять про минуле

26856249 575817342753512 278500460 n

Перший день занять після зимових канікул  запам’ятається  учням  КЗ «Первозванівське навчально-виховне об’єднання» Федорівська  філія – НВК  «Загальноосвітня школа  І-ІІ ступенів –дитячий садок» Кіровоградського району.

 

26856260 575817236086856 1834597959 n

Разом із своїми вчителями та  в. о. голови Федорівського Старостинського округу Первозванівської сільської Ради  Олександром Глушком  школярі  взяли участь в уроці мужності з нагоди визволення села від нацистських окупантів 14 січня 1944 року воїнами  297-ї Слав’янсько-Кіровоградської Червонопрапорної, орденів Кутузова Богдана Хмельницького стрілецької дивізії  під командуванням полковника  І. А. Ковтуна-Станкевича.  

З розповіді вчителя  історії і одночасно керівника гуртка «Пізнаємо рідний край» Людмили Іванкової учні дізналися про  історію формування дивізії у 1943 році, яка після визволення Кіровограда  була направлена  за 25 кілометрів  від міста, де біля Федорівки вела жорстокі кровопролитні  бої   проти зміцненого пункту гітлерівців, які намагалися  повернути втрачений ними  Кіровоград 8 січня 1944 року. 

Автору цих рядків  пощастило  кілька років працювати вчителем в школі, знайомитися з роботою музею бойової і трудової слави,  на базі якого проводиться  заходи  з героїко-патріотичного виховання учнівської молоді. Не з чужих слів знаю про історію обеліску,«Трикутник»,  спорудженого  жителями  села  на тому місці, де проходив передній край оборони, яку тримали воїни-визволителі Федорівки від ненависного ворога. Викарбувані на ньому  рядки сповіщають,  що тут з 11 січня по 13 квітня 1944 року насмерть стояли і обороняли Федорівку від фашистських загарбників понад 300 бійців із  7-ї стрілецької роти під командуванням старшого лейтенанта  Барсукова, 8-ї стрілецької роти під командуванням лейтенанта Федоренка, 9-ї стрілецької роти під командуванням лейтенанта Козлова 1055-го стрілецького полку 297-ї стрілецької дивізії. 

26855878 575817339420179 11641712 n

Мені пригадалася  неодноразові зустрічі з вчителем-пенсіонером, Галиною Тихонівною Великою тї її рпозповіді про дружбу з головою  ради стрілецької  дивізії Василем Петровичем  Барсуковим, ім’я якого вирізьблене на обеліску, «Трикутник», з  яким  колишній директор музею  листувалася до його смерті 15 років тому у вісімдесятирічному віці. Разом зі своїми колегами Вірою Білою та Вірою Бондаренко  вона багато  зусиль доклала праці  до створення   шкільного музею,  вже майже півстоліття  є гордістю  Кіровоградського району. За  ініціативою  моїх колег   члени клубу «Пошук» розшукали свого часу понад 450 ветеранів Другої світової війним, колишніх воїнів-визволителів села, а також їхніх рідних.  І зараз в експозиційній частині музею дбайливо зберігаються унікальні документальні  матеріали про  визволителів села. Зібрані матеріали  використовуються в урочній та позаурочній роботі з  героїко-патріотичного виховання серед учнівської молоді.

26941099 575817359420177 1197906708 nТривожне повідомленння про початок війни Василь Барсуков  отримав одночасно із закінченнням десятирічки, – згадує у нашій розмові Галина Тихонівна. – Чотири місяці потому працював слюсарем-збірником на Горьковському автозаводі. Після річного  навчання у Київського піхотному училищі, евакуйованому до сибірського міста Ачинська, разом із  іншими курсантами  у вересні 1942 року він  був направлений на Сталінградський фронт. Вже тоді біля станції Котлубань  здійснив перший героїчний подвиг- знищив у бою два легких танки ворога. Воював на Південному та 2-му Українському фронті. Був поранений.Першу бойову нагороду  - медаль «За відвагу» лейтенант Барсуков, командир стрілецького взводу 1055 стрілецького полку, отримав у жовтні 1943 року за успішний штурм виссотки 145,2 на околицях Слов’янська Донецької області. Ризикуючи життям, на відкритій місцевості він перерізав у кількох місцях дротянку огорожу, зробивши вісім проходів, а потім повів бійців за собою, взявши в полон 50 фашистів.    

Серед  численних бойових  орденів і медплей Василь Петрович найдорожчою нагородою вважав орден Червоної Зірки, який йому було вручено  напередодні  дня  народження – 17 січня 1944 року за зразкове виконання завдань командування і виявлені мужність і відвагу під час оволодіння опорним пунктом оборони противника – Кіровоградом.

21-річний офіцер Барсуков відзначився своїм героїзмом і сміливістю і  під час звільнення від гітлерівців Піщаного Броду Добровеличківського району на Кіровоградщині, забезпечивши зі своєю ротою успіх бою на вирішальній  ділянці наступу стрілецького полку.

Рішенням виконкому Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району №15 від 26 квітня 1985 року Василю Барсукову було присвоєно  почесне звання «Почесний громадянин Піщаного Броду».  

Матеріали про героя цієї  розповіді зберігаються в Піщанобрідському історичному музеї, про що  я дізнався  кілька років тому від тодішнього  голови районної ради Володимира Ганжі.    

За участь у форсуванні військами 2-го Українського фронту восени 1944 року лівобережжя річки Тиса  та розширенні плацдарму наїї західному березі в ході Дебреценської операції він був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора.

Відважний воїн брав також  участь у визволенні правобережної України, Південного Бугу, Молдавії,  Угорщини, Австрії, де танцював, за його спогадом, «Віденський вальс» у столичному парку біля памятника Штраусу.

26913372 575817232753523 137360708 n

– 17 січня 2018 року  підполковник у відставці Василь Петрович Барсуков вдзначав би свій  95- ий день народження, – каже  в.о. голови Федорівського Старостинського округу Первозванівської сільської Ради  Олександр Глушко.  – Порадів би разом зі своїми бойовими побратимами  разючим змінам  у  Федорівці  останніми  роками.  За допомогою небайдужих до проблем села людей, зокрема,  Сергія Кадигроба, Миколи Яценка, інших добродіїв  проведено великий обсяг робіт по впорядкуванню території села. Зокрема, облаштовано дитячий ігровий майданчик, переобладнано за європейськими мірками ФАП,  завершено велиуий обсяг робіт по утепленню школи, в якій замінено, зокрема,  всі вікна на пластикові . На 50 відсотків виконано роботи  по освітленню вулиць Федорівки.  Вже не веду мову про забезпечення технікою комплексу по переробці зерна, відкриття кондитерського цеху, вирішення питань соціального захисту  жителів села, зокрема, медичного обслуговування жителів села.   Аще маємо чи не найкраще в районі футбольне поле. І робьта по впорядкуванню  села продовжуватиметься й далі.  Ми завжди пам’ятаємовоїнів- визволителів, які боронили наше село від фашистського звіра задля миру і чистого неба над головою. І будемо пам’ятати.

Анатолій Саржевський

Фото автора і Віталія Тарана