З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Про що пісня «Ой, що ж то за шум учинився…»?

Якось непомічено пройшов День етнографа, що відзначається 17 липня, в день народження географа й етнографа Миколи Миклухи-Маклая, який  походив із козацького роду. 

Тим часом об’єктом дослідження саме цих науковців є народи, їх побут, культура…

Тому, коли мистецтвознавець Світлана Ушакова запропонувала написати про історію пісні, назву якої винесено в заголовок, я погодився. Дещо вже знав. Наприклад, що її переінакшував у 1918 році десь під Казанню у військах Льва Троцького і надовго вклав до вуст червоноармійців радянський поет Дем’ян Бєдний (наш земляк, уродженець Губівки, що на Компаніївщині, Єфім Прідворов). Щоправда про її українське коріння надовго забули, і вже називалася вона «Как родная меня мать провожала». (В Радянському Союзі це було щось на кшталт «Як важко в армії» Status Quo).

А ось в УПА, десь біля вогнища, її виконували з зовсім іншими словами: «Ой що ж то за шум учинився, // Що Комар до повстанців зголосився», зрозуміло для того, «щоб кусати москалів»! Принагідно додамо, що вже не як пісню, а як віршовану дитячу казку «Муха-Цокотуха» у 1923 році її перелицював син полтавської селянки поет Корній Чуковський.

Звісно, я також знав, що цю улюблену в народі жартівливу пісню завжди співали незалежно від влади мало не в кожному селі й місті, скрізь в Україні і чи не з  будь-якої нагоди. Чув її у виконанні різних солістів і колективів. Що говорити, коли «Ой, що ж то за шум учинився…» навіть уродженець Одещини, «российский эстрадный певец», емігрант Петро Лещенко заводив і незрівняна Квітка Цісик співала.

Як же і коли виникла пісня? У відділі мистецтв обласної бібліотеки імені Дмитра Чижевського мені показали цікаву книжечку Віталія Жайворонка «Знаки української етнокультури».

Так ось, на її сторінках розповідається про те, що саме в уяві народу ховається за поняттям «комар», крім власне кровососної комахи. Мовляв, «кусає комар до пори». А також цитується легендарна «Українська мала енциклопедія» науковця-емігранта Євгена Онацького щодо відомої в народі пісні про комарика, який «на мусі оженився». Начебто пісню цю складено як сатиру на козака Олексу Розума, який одружився з російською царицею Лизаветою і став Розумовський, що спричинило до відновлення українського гетьманства в особі його брата Кирила («учинився» тоді великий «шум»), але цариця померла і на її місце прийшла Катерина ІІ, - «де взялася шура-буря, вона ж того комарика з дуба здула». Мовляв народ, використовуючи езопову мову, таким чином міг розповісти правду про Єлизавету Петрівну й братів Розумовських, котрі за рахунок неї піднялися у ХУІІІ столітті до керівництва Гетьманщиною й Петербурзькою Академією наук. І як наступна імператриця - «Катерина вража баба» - навіть Запорозьку Січ ліквідувала.

.Чи так воно було з тією піснею, чи ні, а розповідь привертає увагу. І особливо тих людей, котрі живуть зараз у місті Кропивницькому, де колись з наказу Єлизавети Першої було засновано фортецю її імені, у місті, яке колись у різних прошарках населення називалося Лисаветом, Єлисаветом, Єлисаветградом. Живуть і продовжують наспівувати «Ой, що ж то за шум учинився, // Що комарик та й на мусі оженився», навіть не підозрюючи про яких саме героїв минулого ідеться насправді!

Федір Шепель