16грудня2018

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Кропивницькі науковці та журналісти відвідали легендарну фортецю на Чернівеччині (ФОТО)

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Кропивницькі науковці та журналісти відвідали легендарну фортецю на Чернівеччині (ФОТО)

12018 07 31 21 02 49 192
Добиратися до Хотина складно. Та ще серед літа. Далекувато. Місто знаходиться на Дністрі, майже на кордоні з Молдовою. 

Утім, групі істориків, географів, журналістів і просто мандрівників з Кропивницького й деяких районів області завдяки турагенції «Terra-nova» вдалося успішно здолати обраний шлях.

Хай і в години повного місячного затемнення з 27 на 28 липня 2018 року, але в зручному сучасному «бусику», що мчав крізь нічний дощ собі на захід, думалося, як же воно непросто ті півтисячі кілометрів долали наші предки чотири століття тому?! Коли українські війська з території, де зараз сучасна Черкащина, поспішали на з’єднання з поляками та литовцями поблизу Хотина, щоб перекрити шлях кількасот тисячному війську турецького султана Османа ІІ. На той час Корсунщина була звичним місцем постоїв Війська Запорізького, організацією якого тоді опікувався особисто Петро Конашевич-Сагайдачний. Історики говорять обтічно, що, мовляв, козаки вирушили влітку. Відома історична пісня «Гей, на горі та й женці жнуть, а попід горою, яром-долиною, козаки йдуть», підтверджує, що наша подорож у часі співпадає з тією виправою. Бо за вікном авто якраз виднілися нескінчені поля хлібів, які починали скошувати сучасні комбайни. Нам (із зупинками) знадобилося менше доби. А що ж козаки?

Як свідчить «Спис козацьких полковників у Хотинському поході 1621 року», у тій війні взяло участь 41520 наших одноплемінників. З них тільки 6920 - кінних! Славу козацьку (можливо для когось це відкриття) завжди становила піхота, що майстерно воювала табором. Отож уявімо собі скільки часу знадобилося цим чубатим хлопцям з возами й півсотнею гармат, щоб першого вересня переправитися через Дністер і закріпитися поблизу Хотина. На горбисті місцевості якого, в першу чергу завдяки саме їм та полководницькому таланту Петра Конашевича-Сагайдачного, за місяць безперервних боїв, голоду й холоду (того року сніг у тих краях випав 27 вересня!) було зупинено загарбника, що переважав у десятки разів, мав на озброєнні бойових слонів тощо… Не даремно очевидець тих подій вірменин Іоанес з Кам’янця писав: «Козацьке плем’я відзначається великими пізнаннями у військовій справі та хитрістю». «Дивна то і несказана мужність, – згадував поляк Прокіп Збігнєвський. – Які ж серця і силу дав пан Бог тим людям у боротьбі проти ворогів усього християнства».

Тож, опинившись у Хотині, що на Чернівеччині, перш, ніж рушати на оглядини легендарної фортеці, історія якої сягає доби Київської Русі, кропивничани схилили голови перед пам’ятником Петрові Конашевичу-Сагайдачному.

8CIMG4478

7CIMG4443І ще один цікавий випадок подорожі. Ночували в зеленій садибі в стародавньому населеному пункті Сокіл. У «Діаріуші» учасника подій поляка Станіслава Любомирського розповідається, що під час перших боїв під Хотином, підданий султана хан Джанібек-Гірей знайшов переправу біля Сокола й пішов збирати ясир на незахищене збройно лівобережжя Дністра, тим часом, як захисники краю знаходились переважно на правобережжі. Тож, купаючись в повноводній річці і споглядаючи крутезний протилежний берег Дніста, міг наочно уявити, як усе те діялося тоді, у вересні 1621 року.

Та навіть оглядаючи товстелезні й височенні стіни старої фортеці, її башти й льохи не покидала думка про те, що вони таки не знадобилися українському козацтву, котре здобувало славу у відкритому полі ціною власного життя й здоров’я, вперше за кілька століть турецької експансії зупинивши непереможне військо Османської імперії. За цими стінами хворів і помер головнокомандуючий семидесятитисячним польсько-литовсько-українським військом Кароль Ходкевич та одужав після його смерті королевич Владислав. А гетьмана Сагайдачного отруйна стріла, від якої помре 22 квітня 1622 року в Києві, поранила на полі бою.

Проте в середині фортеці є музеї з цікавими експонатами та гарними картинами сучасних художників, котрі розповідають саме про цю війну.

Слава про українських козаків тоді рознеслася по всій Європі. І ми повинні пам’ятати про значні переможні моменти нашої історії. І саме на них акцентувати увагу. А не на поразках, як то було раніше. Кропивничани щасливі, що доторкнулися саме до такої складової нашої минувшини. І саме та сива давнина вклала в уста трьох дівчаток пісню, що звучала неповторним суголоссям прямо перед фортечною брамою, коли виходили з неї.     

62018 07 31 20 41 46 055

9CIMG4484

 Федір Шепель