З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Звивистими стежками Кармелюка: від Кропивницького до Кам’янця-Подільського й Летичева (ФОТО)

Колись, ще на початку ХІХ століття, у нашому місті, яке тоді звалося Єлисаветградом, у війську Російської імперії мав нести службу кріпак Устим Кармелюк з Подільської губернії.

Той самий майбутній «славний лицар», про якого збирав відомості Тарас Шевченко, а також написали  оповідання й роман Марко Вовчок та Михайло Старицький, а портрет малював Василь Тропінін. Навіть Максим Горький називав керівника боротьби селян Поділля  проти кріпосництва «українським Робін Гудом», ім’я якого «навіки овіяне славою».            

Як стверджує в «Історичному календарі Кіровоградщини» знаний краєзнавець Володимир Босько, з єлисаветградської солдатчини новоспечений рекрут невдовзі утік зі зброєю. В енциклопедичних виданнях повідомляється, що керовані «благородним розбійником» загони здійснили близько тисячі нападів на поміщицькі садиби. Кармелюка чотири рази засуджували на різні строки каторжних робіт у Сибіру, але він тікав і знову брався за своє.

Нещодавно групі кропивничан, маловисківців та бобринчан завдяки турагенції «Terra nova» поталанило пройтися деякими стежками історичної особистості. Так, потрапивши до казкового Кам’янця-Подільського, вдалося побачити не лише архітектурні принади «квітки на камені», як ще називають старовинне місто над Смотричем, котре за часів Української Народної Республіки встигло побувати навіть у ролі української столиці. Дізнатися, що чимало наших уславлених земляків пов’язали свою долю з ним. Наприклад, у зв’язку з революційною діяльністю 1906-1907 років Володимир Винниченко  неодноразово бував у цьому «малесенькому, гарному, чепурненькому» місті. А один з корифеїв Микола Садовський у Кам’янці-Подільському у 1919–1920 стояв на чолі Державного театру УНР. У його трупі грав і Гнат Юра.

Але, звісно ж, побували кропивничани й у легендарній старій фортеці. Насолодитися її красотами й розповідями про військове й тюремне минуле та музейне сьогодення.

І ось у колишній камері однієї з башт побачили воскову фігуру тричі ув’язнюваного тут Устима Кармелюка. Поряд настінний плакат з красномовним заголовком «Народний герой чи..?» Той, хто проводив екскурсію, пояснив, що наразі щодо особи Кармелюка є дві полярні точки зору. Мовляв, одні дотримуються застарілого погляду, так би мовити «героїчного», а інші вважають його банальним розбійником та й годі. Один місцевий дослідник навіть довів це неспростовними матеріалами власної кандидатської дисертації. Очевидно саме так прокоментував життя Кармелюка інший екскурсовод задоволеній групі поляків, котрі виходили з музею перед нами.

***

Нарешті побували гості з серединної України і в  Летичеві, що так само на Хмельниччині. У цьому селищі міського типу, розташованому при злитті річок Вовк і Південний Буг,  Устим Кармелюк похований. Поблизу Санктуарію Летичівської Богородиці й  тутешнього замку, височіє зведений йому величний пам’ятник.

Отож, вдовольнивши свій зір незрівняними пам’ятками зодчества різних епох і стилів, набравшись вухами нових суперечливих тверджень історики, географи й краєзнавці намагатимуться розібратися в них уже вдома.

Федір Шепель,

фото автора