13листопада2018

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ «Оце Єлисавет – моя столиця», або Коли прочитаємо «Рубана» вслід за «Байгородом»?

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

«Оце Єлисавет – моя столиця», або Коли прочитаємо «Рубана» вслід за «Байгородом»?

61913205

Ще не було презентації літературно-історичного збірника «Таємниці Байгорода Юрія Яновського», який щойно очікувано з’явився у кропивницькому видавництві «Імекс-ЛТД», а вже бачиться ціла серія подібно скомпонованих книг.

Наприклад, наступним кроком до всебічного осягнення 100-річчя Української революції у нашому краї, могло б бути перевидання повісті Юрія Липи «Рубан». З відповідними розлогими коментарями фахівців-істориків, краєзнавців, літературознавців, географів…

Тим паче, що, на відміну від Юрія Яновського, Юрій Липа чи не на кожній сторінці наголошує, що події відбуваються не у якомусь там вигаданому населеному пункті, а саме в Єлисаветі 1919 року. А його головний герой, отаман-самостійник Рубан, впевнено заявляє: «Оце Єлисавет – моя столиця»!

Опис тогочасного міста на Інгулі й околиць настільки детальний і правдивий, що свого часу відомому краєзнавцеві Володимиру Боську не лишалося нічого іншого, як впевнено заявити, що Юрій Липа таки бував тут. Зокрема, в «Історичному календарі Кіровоградщини на 2010 рік», коли письменнику, уродженцю Одеси, Юрію Липі виповнилася чергова кругла дата, дослідник написав: «…у 1917 році добровольцем вступив до Куреня морської піхоти Армії УНР. …перебував на Єлисаветградщині». І хоч нам ще невідомі джерела, які б підтверджували таке перебування, всі, хто читав повість «Рубан», не можуть сумніватися у сказаному. Ось лише окремі цитати твору. Хай вони вас, читачу, не втомлять, а зацікавлять.

 «Ідуть люди з Холодного Яру, чути голоси з Чорного Лісу… Є Гризло, є Чорний Ворон… «Іде військо, як мури, // За те діло святе; // То наш батько Петлюра // До щастя і волі веде»…

…Люди Рубана обожнювали його. Їх єднали назви битв: Новгород (Новгородка-Ф.Ш.), Оситняжка, Веселий Кут, Любомирка. І себе вони звали: «Ми - рубанівці». Це було під час його походу на Олександрію… на їхній дорозі з’явився і поповз потяг червоних росіян…

…На станції Ново-Українці стояв висланий робітниками-ельвортівцями з Єлисавету великий «солом’яний» бронепоїзд із колод, а в містечку одночасно розташувались комуністичні агіткурси і трохи залоги… Готові до виїзду на Піщаний Брід…

…оперував Рубан у межрічищу Бога й Інгулу… Ешелони червоних козаків доїхали спокійно майже до Єлисавету, на ніч розташувалися в селі Лелеківціх (Лелеківці-Ф.Ш.). Рубанівці поставали над Інгулом…

…ось виринули білі й жовті доми серед запилюжених акацій – Єлисавет. Над містом панувала важка фортеця з грубими мурами, коло неї в’язниця з невеликим подвір’ям. Упорніков (один з негативних героїв повісті Ф.Ш.), сірий і змучений, побіг відразу до фортеці, де була ЧК… Брат большевика Зінов’єва, анархіст Зінов’єв, мав тут свою сильну партію серед робітників. А ті комуністи, що були, самі ділились на кільканадцять напрямків.

…Упорніков, задихайний, біг у напрямку кінної юнацької школи (кавалерійське училище-Ф.Ш.), де стояла залога. …з боку двірця (залізничний вокзал-Ф.Ш.) блиснуло, загуркотіло і розсипалось марево вибуху. Упорніков підбіг до незабрукованого майдану коло юнацької кінної школи (нині Ковалівський парк-Ф.Ш.)…

Стоїть окремо відділ селян із недалекої Обознівки, Мамайки, Оситняжки…

- Завод Ельволрті – наш.

- Фотрецю – взяли.

- Наші піймали штаб червоний…         

- Батьку, Єлисавет наш і не наш. Гниле діло, батьку, висипала жлобня із Явленої, із Злодійських балок – грабіж.

Мовчить місто: трамваї не ходять, люди не ходять. Зробила порядок Гончарівська сотня з Шовкоплясом. Усе вищиться місто, росте. Починається вулиця Велика Перспективна…...Лишень добу був Рубан у Єлисаветі. Від Знам’янки заревла артилерія большевиків».

Здається, що цитат досить. Твір - захопливий із точки зору історичного підґрунтя. Його зміст частково дає відповідь на питання про користь-шкоду українській самостійності від дій таких отаманів, яким змальовано Рубана. Не менш цікавою є особа й автора повісті, Юрія Липи. В 2020 році відзначатимемо 120-ліття від дня народження цього прозаїка, поета, публіциста, громадського діяча й відомого лікаря. А наступного – 75 роковини трагічної загибелі автора української геополітичної концепції, визначного ідеолога українського націоналізму «по-звірячому замордованого НКВД».    

 А доки справа дійде до реалізації задуму (якщо він комусь припаде до душі), усім зацікавленим радив би, не зволікаючи, звернутися до книги Юрія Липи «Проклятий скарб. Козаки в Московії», де, крім інших історичних речей, під назвою «Нотатник. Визвольні змагання 1917-1921 рр.» вміщено й повість «Рубан». Цікаво, що книга вийшла у …Донецьку! В …2014 році! Зокрема мені цю книгу подарував професор Києво-Могилянської академії о.Юрій Мицик.

х х х

То хто ж такий трагічної долі отаман Рубан? Узагальнений образ чи конкретна особа отамана, більш відомого під іншим прізвищем чи псевдо???

Федір Шепель