СУСПІЛЬСТВО

Друкувати недоцільно, або Кому – війна, а кому – танці

У номері за 11 квітня нинішнього року новгородківська районна газета «Новгородківські вісті» під рубрикою «Пропоную» опублікувала мою замітку «Вулиця Небесної сотні». У ній я писав, зокрема, таке: «Пропоную селищній і районній владам перейменувати вулицю Леніна на вулицю Небесної сотні». А закінчувалася вона так: «Сподіваюся, що мене підтримають патріоти України. Інакше Бог нас не простить». Зрозуміло, що тоді це питання було актуальним, і мені хотілося, щоб і Новгородка відгукнулася на події в країні саме таким кроком.

Але вийшло навпаки. Уже в наступному номері газета надала слово тільки тим, хто категорично проти перейменування. Так, заступник голови ради районної організації ветеранів І. Орел у відгуку на мою публікацію стверджує: «У перейменуванні вулиці немає потреби». Його аргумент – «таке рішення може привести в селищі до небажаних дій (протистоянь, заворушень)». І далі: «…це питання неактуальне і не на часі. Потрібно не піддаватися на ситуативні емоції тих людей, кому коли щось в голову збреде». А щоб геть уже бути переконливим, автор зазначив: «При цьому громадянам, мешканцям селища доведеться іти в райвідділ міліції і робити перереєстрацію місця проживання, витрачати на це  свої час і кошти».
Газета надрукувала також відгук пенсіонерки К. Бондаренко, суть її зводиться до того, що справжніми героями були земляки, котрі загинули в Афганістані. Дає вона й пораду: «Нехай пам'ять про цих людей (тобто про Героїв Небесної сотні – Авт.) вшановують по місцю проживання, де вони росли, вчилися, проживали».

Як із першим відгуком, так і з другим я не міг погодитися, адже вони заводять читача в оману. Якби І. Орел підписався, що він є не тільки заступником голови ради районної організаторів ветеранів, а й першим секретарем райкому КПУ, тоді б, гадаю, читачам було зрозуміло, чому він проти перейменування вулиці Леніна на вулицю Героїв Небесної сотні. Дивує й тверд-ження іншого опонента про те, що воїни-афганці – герої. Вони були заручниками, жертвами сталінсько-брежнєвської системи, а тому потребують не возвеличення, а співчуття. Вони не були визволителями. Бо так можна договоритися до того, що й російські найманці, котрі нині вбивають наших солдат на Донбасі, є визволителями. Не можу я зрозуміти й пропозиції увічнювати загиблих на Майдані Незалежності там, звідки вони родом. Хіба вони не боролися з диктатурою Януковича в інтересах всього народу?

Зрозуміло, що я не міг миритися з цими перекрученнями, мета яких – маніпулювання свідомістю читачів, і написав до редакції листа з проханням опублікувати його. Не заперечую, лист вийшов емоційним, але ж і підстави для того були. Редакція не поспішала його друкувати, на неодноразові мої звернення я врешті-решт отримав копію  протоколу засідання редколегії газети. Як випливає з документу, поважні люди (заступник голови райради, голова районної ради ветеранів, начальник відділу освіти, начальник управління праці та соціального захисту населення, начальник еменесівців та ін.) зібралися, щоб визначитися, чи доцільно публікувати мого листа. Всі вони, повідомляється в протоколі, нібито засудили моє «втручання в особисте життя громадян, посягання на їхню честь і гідність» і в публікації відмовили. Особливо мене «потішило» те, що член редколегії М. Ляшенко (депутат райради) зазначила у своєму виступі: «Де гарантія в тому, що через якийсь час вулиці знову не будуть перейменовувати». Тобто краще хай залишається вулиця Леніна.

Мені прикро, що новгородківська райгазета загубилася у вчорашньому дні. Проте вона не одна така. Якось до рук потрапила районна газета «Долинські новини» за 12 липня. Аж дві публікації в ній присвячені «непересічній, неймовірно важливій» події – святкування в районі Івана Купала. З пафосом повідомляється, що нинішнього року «в селі Олександрівка веселощів було вдвічі більше, оскільки свято відзначалося з 5 на 6 липня та з 6 на 7 липня». Мабуть, у селі вирішили, що вони повинні повеселитися й за тих хлопців, котрі на сході борються з окупантами. До слова, бодай кількарядкової інформації про їхній героїзм чи підтримку їх населенням району в тому випуску газети я не знайшов. Зате граматичних і стилістичних помилок – хоч відбавляй. Ніби й немає в Долинській людини, яка б могла їх виправити. Але то вже, як мовиться, інше питання.

Станіслав ФЕНЕНКО, член  НСЖУ