23травня2022

ГОЛОВНА СУСПІЛЬСТВО Подружжя ветеранів із Кропивницького розвивають власну справу і займаються декором (ФОТО)

СУСПІЛЬСТВО

Подружжя ветеранів із Кропивницького розвивають власну справу і займаються декором (ФОТО)

1 59 1536x1024

Ще один захід у рамках проєкту «Кава з ветеранами і не тільки», що реалізується громадською організацією «Мобільна волонтерська група», відбувся у Кропивницькому.

15

Цього разу на гостини до команди проєкту завітало ветеранське подружжя Слют, які провели майстерклас із декорування янголят.

І Дмитро, і Валерія Слюта – учасники бойових дій. Чоловік воював на сході з самого початку російсько-української війни в лавах окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. У січні 2015 року під час бою Дмитра прошила кулеметна черга, і одна з куль влучила між пластинами бронежилету, уразивши легені й поранивши руку.

"Спочатку – лікарня у Кураховому, згодом – Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова, кілька операцій, 13 днів коми, лікування та реабілітація", – згадує ветеран.

Після поранення з лав Збройних Сил довелося звільнитися, проте Дмитро вже не міг залишатися осторонь всього, що відбувалося на фронті. Ветеран почав активно допомагати побратимам та посестрам.

"Вважаю, мені ще пощастило, – усміхається чоловік. – На бронежилеті були бойові гранати. Не дай Боже, сантиметр праворуч-ліворуч – і все… А так я лише втратив 40 % працездатності. На тілі величезні шрами. На ногах після коми – досі пролежні. Проте, я не скаржуся. Я вдячний долі за все. Я не кричу, що мені хтось щось винен. Я працюю на двох роботах, фізично. І маю таке бажання жити, радіти, любити, прагнути, досягати успіхів, що не передати".

Під час реабілітаційного заїзду до Буковеля у 2018 році Дмитро познайомився зі своєю дружиною Валерією. Ветеранка, як і сам Дмитро, палко покохала його, і вже за 11 днів молодята зареєстрували свій шлюб – діяли, як справжні військові, миттєво й блискавично. Настільки, що всі родичі й близькі були приголомшені.

Тоды дівчина проходила військову службу в одному з мотопіхотних батальйонів окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.

"У 2014 році мій татко, Павло Борисович Тіхонов, одним із перших пішов захищати нашу країну, – розповідає Валерія. – Тоді ж я почала активно займатися волонтерством. Моє серце розривалось від болю розлуки з батьком. Кожен, хто має відношення до війни, зрозуміє мене. Він для мене був найважливішою людиною в житті".

А коли у 2017 році Валерія завершила навчання у виші, то відразу ж уклала контракт на проходження військової служби.

«Щоб бути схожою на тата», – говорить вона.

А ще за два роки, 17 червня 2019 року, неподалік ДАПу тато Валерії загинув…

Водночас подружжя вже чекало на поповнення. І, коли у листопаді народився синочок, його назвали на честь героїчного дідуся – Павлом.

Наразі Дмитро та Валерія активно розвивають власну справу – займаються встановленням сонцезахисних систем. А ще мають хобі – декорування фігурок, зокрема – янголят. Тож на запрошення команди проєкту вони радо пристали, провівши майстерклас із сім’ями ветеранів. Учасники заходу були в захваті від творчості, яка стала можливою як одна з активностей «Кави з ветеранами і не тільки».

10 7

Олексій Тригуб, 

фото: Відаді Салімова