СУСПІЛЬСТВО

У Долинському районі влада для боротьби з опонентом може використати «психушку»

З мешканцем Братолюбівки Долинського району, колишнім фотокореспондентом обласних видань, а нині пенсіонером Станіславом Фененком місцева влада добре знайома й не почувається від того щасливою.

Знають його й в обласних установах. Зокрема, на «гарячій лінії» облдержадміністрації, в головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області й не тільки. Часті дзвінки й письмові звернення Станіслава набридли чиновникам настільки, що вони, обіцяючи втрутитися в ситуацію, в кращому випадку, відбуваються відписками, в гіршому – воліють не відповідати.

Характер звернень Фененка – найрізноманітніший: від особистих до державних. То його обурює поведінка й професійність редактора районної газети, то відкриті каналізаційні люки в райцентрі, то ще щось.

Найбільше перепадає від нього сільському голові Гломбіцькому, нібито за використання транспорту в приватних інтересах, за те, що в День трауру не приспустив прапор над приміщенням сільради і т. д.

Можливо, для когось усе це – не варті уваги речі, а от Фененко думає інакше. Такий він уродився, та не можна виключати й того, що таким його зробила нинішня українська дійсність.

Зрозуміло, що для того ж сільського голови найкраще, коли б Фененко кудись подівся. Наприклад, щоб його викрали грузини, як пропонував один державний діяч стосовно журналіста. Та оскільки грузини не викрадають, років два тому Гломбіцький вирішив закрити своєму опоненту рота, звинувативши його в хуліганстві.

Тоді суд не побачив у діях Фененка адміністративного правопорушення, бо й дій ніяких з його боку не чинилося – того дня він узагалі перебував за межами села. Заяву було вигадано та посвідчено нечесними односельцями, що й з'ясувалося в судовому засіданні.

Різні пакості протягом кількох років намагаються роботи Фененку й дехто із сусідів, знаючи про неприязне ставлення між ним і владою – то кота вб'ють, то щось у двір підкинуть, то петарди кидають глибокої ночі.

Розуміючи, що з Фененком треба щось робити, аби не мати під боком контролера, влада вдалася до метода, який широко використовувався проти невгодних в сталінсько-брежнєвські часи – тут вирішили запроторити його до «психушки».

26 квітня було зроблено першу спробу. До обійстя, де мешкає Фененко, приїхали представники кількох служб відразу – поліції, лікарні (психіатр), сільський голова. Лікарка (назвалася Свєтою) повідомила Фененку, що вони хочуть його відправити в психіатричну лікарню. На його запитання, чи є в них рішення суду, «лікарка Свєта» сказала: «Хочете рішення суду? Буде вам рішення суду».

28 квітня ця ж бригада, дещо в іншому складі, знову навідалася до Фененка, щоб вручити виклик до суду на третє травня. Ясна річ, він відмовився розписуватися в повістці.

Якого ще сюрпризу чекати йому від «захисників громадського спокою», Фененко не знає, а тим часом події набирають нового оберту. Першого травня Фененку погрожував автоматом Калашникова сусід, обіцяв розстріляти на місці. Автомат виявився не бойовим, це встановила викликана Фененком оперативно-слідча група, але від того йому не ліпше – хай хтось із чиновників спробує опинитися перед дулом навіть несправжнього автомата.

Чи відбудеться завтра засідання суду у «справі Фененка» і яке рішення він ухвалить, дізнаємося згодом. На прохання «ЗПУ» ситуацію прокоментував один із відомих адвокатів області. Його відповідь майже дослівно така: до «психушки» треба відправити тих, хто хоче запроторити туди людину тільки за те, що вона на них скаржиться.

Доречно буде тут вдатися й до Конституції України. Зокрема, ст. 34 її гласить:

«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір».

Обмеження цих прав може бути обмежене законом тільки «в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».