СУСПІЛЬСТВО

Додавався не статус, а відповідальність: військовий із Кіровоградщини – про сьогодення та мрії (ФОТО)

У 2022 році Сергій, як і всі українці, мав мрії та  багато планів, але війна перекреслила, поставила все на паузу.

Від солдата він виріс до командира, який несе особисту відповідальність за життя своїх людей, розповіли в Кіровоградському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Його позивний “Морячок”, йому 41 рік.

"Я родом із Кіровоградщини. Зараз – командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів одного з батальйонів 121-ї окремої бригади територіальної оборони. А починав службу водієм, мав звання старшого матроса", – коротко переповідає власну історію Сергій.

Був солдатом. Потім — навчання, сержантські курси, офіцерська підготовка. Донбас, Херсонщина, ротації, втрати. З кожним етапом додавався не статус, а відповідальність.

"Солдатом простіше: відпрацював — і відпочив. У командира голова не вимикається. Ти думаєш, як завести людей на позицію, як їх замінити, чим забезпечити, як не допустити виснаження чи зриву. Є хлопці, які по 40–50 днів не виходять із позицій. І ти маєш зробити все, щоб вони повернулися живими", – констатує.

Його побратим із позивним “Сєрий” завжди повторював: “У тебе вийде”.

Нині офіцер переконаний, що найважливіше — це людські життя.

"Я вимогливий. Так, можу різко сказати. Але я завжди говорю правду і ніколи не ставлю себе вище за підлеглих. Готую, якщо треба копати — копаю, виконую побутові завдання разом із ними. Був випадок: ми з іншим командиром під обстрілом виносили пораненого зв’язківця. Ніхто не визначав, солдат ти чи офіцер. Треба — значить, підемо. Бо командир — це не про погони. Це про приклад", – розповідає командир.

І зізнається, не все вдається. Але всі докладають зусиль, стараються, аби не просто пошвише додому.

"Я хочу Перемоги. Якщо ми не завершимо тут, війна прийде туди, де наші рідні... Після перемоги хочу збудувати невеликий аграрний бізнес, а також зайнятися сонячними панелями", – розповідає військовий.

Потім додає: тиждень відпочине, приведе себе до ладу й почне працювати. Просто сидіти — то не про нього. Навіть у вихідний — ранній підйом і щось робити. Поки рухаєшся — живеш. Так його виховали батьки, інакше не може.