– Ходімо покажу тобі господарство, – сказав Роман, запрошуючи на обійстя. – Ось тут у нас каченята, гуси, тут поросята – Вася, Стьопа і Черчіль. Ну Черчіль, бо старший! Там ще поросята в окремій загороді є. А он там, – показує на горизонт, – ставки і город.
Сільським господарством батько трьох дітей, відомий багатьом кіровоградцям громадський активіст Роман Бойко (на знімку) активно захопився лише в нинішньому році. Місто на селище міського типу Єлизаветградківку, що в Олександрівському районі, змінив ранньої весни. Каже, відчув, що земля – то рідніше.

Раніше він розривався між містом і село, бо не міг надовго залишити господарство. Тепер займається виключно ним. Така різка зміна занять, або як ще кажуть, дауншифтінг, для Романа – це насамперед спроба зробити сім'ю фінансово незалежною.

– Коли серйозно постало питання, як заробляти гроші, я зрозумів, що варто займатися тим, що тобі реально подобається, – пояснює Роман. – Мені подобається сільське господарство.

Бойки мають у своєму розпорядженні два гектари землі й два ставки. Вирощують городину – перець, помідори, капусту, баклажани, огірки. Високий урожай незалежно від погоди гарантує використання крапельного зрошення. Вся продукція екологічно чиста, оскільки вирощується без застосування отрутохімікатів, і користується попитом у покупців.

Щоб устигати все робити вчасно, доводиться наймати працівників. Вони ж охороняють ставки, доглядають тварин. На полуниці працювала навіть переселенка з Донбасу, яка оселилася в селі. Дмитро, якого ми застали за сортуванням помідорів, пояснив, що він працює в Бойків усе літо, щоб нарешті здійснити свою мрію – купити собі хорошого мотоцикла.

На думку Романа Бойка, зараз займатися вирощуванням сільгосппродукції не складно. Навіть питання землі легко можна вирішити, бо в селах є чимало залишених садиб, які можна придбати навіть за кілька тисяч гривень.

– Аграрнику-початківцю треба запастись стартовим капіталом і терпінням, – ділиться власним досвідом.

Як людина сучасна, Роман не обходиться без комп’ютера – черпає з нього необхідну інформацію, підтримує зв'язок з друзями, шукає покупців продукції. А ще він допомагає військовим – не раз уже передавав овочі в зону АТО, де служать і його друзі.
Він поки що не знає, чи будуть вони з прибутком нинішнього року. Все проясниться, каже, по закінченні сезону, але він бачить перспективу, і це для нього найголовніше. Наступного року будуть внесені корективи в спеціалізацію, аби не розпорошувати сили, не братися за все відразу. Ставка робитиметься тільки на те, що забезпечить найбільші доходи.

Світлана ДУБИНА

Авторська колонка

Політика

Культура

Анонси

Освіта

Суспільство

Інтерв'ю

Економіка

Події

Кримінал