ЕКОНОМІКА

Як же прискорити нарахування субсидій?

Три тижні тому у статті «А що ви хочете, людям ще за липень не призначили?» ми розповідали (не вперше) про складнощі в отриманні кіровоградцями субсидій. Тоді в своєму коментарі заступник департаменту соціального захисту населення Надія Кримська пообіцяла, що у згаданому Кіровському райуправлінні «з тими справами, які винесено на комісію, а також такими, по яких потрібна додаткова інформація з фіскальної служби чи Пенсійного фонду… за тиждень-два розберуться й кіровоградці одержать належні їм субсидії». Тоді і я зі свого боку дала слово, у разі, якщо за два тижні таки одержу повідомлення про призначення субсидії – доведеться покаятися за рядки, написані вище.

Каятися не довелося. Прочекавши повідомлення не тиждень-два, а понад три, довелося знов завітати до установи на А. Корольова, 12. Там людно. Вельми людно. Й гамірно. Хтось кричить про наболіле, хтось говорить по телефону, хтось грається смартфоном чи планшетом, які булькають-пікають-гудуть. І все те над головою оператора, котра відповідає на запитання черги і водночас – на запитання «гарячої лінії» по мобільному та стаціонарному телефону. Все це додає знер-
вованості усім учасникам процесу: тим, хто на тому кінці дроту, – чому так довго не брали слухавку; тим, хто в «живій» черзі, – чому працівниця відволікається… Треба віддати належне цій жінці – вона, схоже, з останніх сил намагається бути ввічливою з усіма, хто її «розриває».
– По вашій справі відповіді ще немає, – каже мені оператор і вже піднімає слухавку, щоб повторити те ж саме, але в телефонному режимі.

Мені шкода згаяного часу. Ще більше шкода дівчини за комп’ютером, у котрої попереду цілий робочий день, щоб варитися в тому пекельному котлі відвідувачів і додзвонювачів, які почувши негативну відповідь (не з вини дівчини, а з вини високих чинів, котрі спочатку розрекламували, а потім так невміло організували справу надання субсидій) ще довго виливатимуть на неї свої
негативні емоції.

Поспішаю на роботу (звідки завчасно відпросилася, що, до слова, не всі собі можуть дозволити – і як бути тоді?) і думаю про те, чому б у час комп’ютерних технологій не організувати роботу соцслужб так, аби туди не треба було щораз ходити чи телефонувати? Це ж не складно, в одному з розділів сайту розмістити інформацію про те, кому призначено/не призначено ту субсидію (будь вона неладна). Як мінімум усі, хто вміє, користувалися б сайтом і не марнували б свій час і час працівників управління. Чому б, якщо вже створено «гарячі лінії» – не виділити для їх обслуговування окрему людину? Чому б, зрештою, не вивісити десь (чи скласти у зручному місці) списки тих, кому належить, кому не належить, чому не належить і т. д.
Відповіді на ці питання знаходжу, лише добравшись до роботи і відкривши інтернет. Він знає все. Зокрема, що бюрокрaтія (від фр. bureau – бюро, канцелярія та грец. – влада, панування) – це спосіб побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їхні дії і відповідальність. Синонімом «бюрократії» є адміністративна система.

А ще інтернету відомо, що в пострадянських суспільствах з їх негативним ставленням до управлінців під бюрократією переважно розуміють негативні наслідки її функціонування – канцелярщину, зволікання, тяганину, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом додержання формальності або заради цього. Єдине, чого я не знайшла в неті – як здолати бюрократію. Це, очевидно, риторичне запитання, бо як відповів один із пошуковиків, «Риторичне запитання використовується як засіб відтворення діалогу з уявним співрозмовником. Оформляється питальним реченням. Запитання адресатові не розраховане на відповідь, бо відповідь неможлива…»

Лариса РОМАНЮК