ЕКОНОМІКА

Олександр Горбунов: Цей бюджет – бюджет оборони

Прийняття державного бюджетну на 2015 рік безумовно стало однією з найголовніших подій кінця минулого року.

Навіть підготовка до таких великих свят, як Новий рік і Різдво, не могла відсунути його на другий план. Країна ніби завмерла в очікуванні головного фінансового документу. Врешті-решт, його було прийнято, але це не набагато послабило напругу в суспільстві, адже не всі виявилися готовим до запроваджених новацій, мета яких – економія коштів.

Про бюджет 2015 року ми говоримо з народним депутатом Олександром Горбуновим (на знімку), котрий, сподіваємося, і в подальшому розповідатиме нашим читачам про роботу в парламенті, про особливості тих чи інших законопроектів.
– Олександре Володимировичу, знаю, що ви особисто доклали багато зусиль, перш ніж основний фінансовий документ потрапив до сесійної зали. Чи варто було працювати над ним день і ніч та чи задоволені ви зробленим?

– У будь-якому випадку треба було працювати. Хоча за тиждень обробити той обсяг інформації, що надійшов, було важко – фактично ми лише встигли зробити поверховий моніторинг. Водночас я не можу сказати, що Кабмін, міністерство фінансів знають більше, тож хай і відповідають. Ми всі відповідаємо за бюджет. Зрозуміло, що він не досконалий, його ще потрібно шліфувати, але я гадаю, що 15 лютого ми з цим упораємося. Головне, що країна отримала бюджет, і це мене неабияк тішить.
– Як ви може коротко охарактеризувати його – це бюджет виживання, бюджет війни, чи як інакше?

– Однозначно, що його не можна назвати бюджетом розвитку, це швидше кошторис оборони, про що свідчить насамперед бюджет воєнного відомства – понад 90 мільярдів гривень. Це п’ять відсотків від ВВП, чого в історії незалежної України ще не було.

– Усі говорять, що без ґрунтовних реформ нам не вижити. Чи передбачені в бюджеті кошти на їх проведення ?

– Зміна системи оподаткування, яка закладена в основу державного бюджету, – це теж реформа. Ми сподіваємося, що вона забезпечить кошти для розвитку всіх галузей, але це відбудеться тільки в перспективі. Сьогодні ж, на жаль, галузі не мають можливості для розвитку, швидше за все для них важливо не втратити позиції 2014 року. Тому, що гривня не стабільна, ситуація в країні занадто складна, і фінансова в тому числі. Переконаний, як тільки світові фінансові інституції нам повірять, наприкінці нинішнього року, а можливо, вже тільки на початку 2016 року можна буде говорити про підйом, про помітні зрушення в кращий бік.

– Тоді запитання іншого характеру: ви як колишній підприємець можете казати, що зміни, внесені до Податкового кодексу, дозволять бізнесу розправити плечі?

– Тут є певні труднощі. Що стосується єдиного соціального внеску (зменшення до 16 відсотків) – це плюс, адже легалізація оплати праці дуже позитивний момент; а ось адміністрування в електронному вигляді податку на додану вартість – це все-таки мінус. Хоча я сподіваюся, що до 15 лютого цей пункт буде допрацьовано. До мене вже звернулися десятки підприємців, яких стривожила ця норма. Вони кажуть, що сплата ПДВ з кожної операції призведе до вимивання коштів з обороту, і це, мабуть, дуже серйозний аргумент для того, щоб ще раз повернутися до цієї норми.

– Що ви можете порадити рядовим українцям, доходи яких різко зменшилися через високу інфляцію, – терпіти, затягувати паски?

– Ми повинні зрозуміти, що для стабілізації, а потім і для переходу до розвитку, потрібен певний час. Не можна цього добитися за місяць чи навіть за півроку, якщо нічого не робилося двадцять років. А ще ж треба мати на увазі війну – її треба закінчити якнайшвидше, бо на окупованих територіях знаходиться до двадцяти відсотків бюджетоутворюючих підприємств, там вугілля для ТЕЦ, які виробляють таку необхідну сьогодні електроенергію. Тобто ми повинні налаштуватися на те, що дива не станеться, що жити ми маємо з урахуванням наявних можливостей. І тут важливо ні для кого не робити винятків. Мене, наприклад, обурило недавнє рішення Кіровоградської міської ради про виплату всіх надбавок заступнику міського голови. Вся країни економить, навіть народні депутати отримують «голі» ставки, а тут голосують за стовідсоткову надбавку до його окладу. Чому? Я цього не розумію.

– При формуванні держбюджету вдалося якось врахувати інтереси нашої області?

– Ми тісно співпрацювали з обласною радою, обласною державною адміністрацією, фінуправліннями області й Кіровограда. Разом із тим, користуючись нагодою, хочу наголосити для керівників міст і районів: не чекайте, що в бюджеті передбачать усе, що вам потрібно, розробляйте проекти, пропонуйте їх. Без цього не може бути й мови про фінансову підтримку на рівні держави. Під час роботи над бюджетом мені зателефонували з одного з наших районів, аби я не забув і для них щось зробити. Запитую: «щось» – це що? Мовчать. Домовилися, що в подальшому співпрацюватимемо більш конструктивно.

– Останнім часом ми майже не згадуємо про децентралізацію, хоч з усіх трибун говорили про її необхідність. Чи знайшла вона своє відображення в головному фінансовому документі?

– Частково. Зокрема, розширено дохідну базу місцевих бюджетів шляхом передачі з державного бюджету плати за надання адміністративних послуг, державного мита, збільшення відсотка зарахування екологічного податку, закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел – податку на доходи фізичних осіб за новими нормативами та податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки, запровадження збору з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти), оподаткування нерухомості тощо. Зрозуміло, що деякі з цих нововведень з часом доведеться коригувати.

– Отже, можна сказати, що децентралізація почалася?

– Однозначно.

Валерій М‘ЯТОВИЧ