ЕКОНОМІКА

Агрофірма «Пятихатська»: не хлібом єдиним

«Наступного року ТОВ «Агрофірма «П’яти-хатська» відзначатиме десятиріччя відтоді, як знекровлене, розірване на шматки господарство, на якому вже було поставили хрест і районна влада, і місцеві жителі, раптом отримало нове дихання, потужний енергетичний імпульс. Звільнившись за кілька місяців від зашморгу непосильних (як здавалося тоді) фінансових боргів, воно стало нарощувати свій вагомий економічний потенціал, а вже за рік було одним із найпотужніших у районі, а ще за кілька років – і в області.

У чому ж секрет цих змін? Ось що говорить свідок цього прориву, Ганнівський сільський голова, а в листопаді 2006 року – голова профкому СВК «П’ятихатський», Ніна Цапенко:

– Усі попередні керівники були гарними спеціалістами, але вони виявилися не готовими до роботи в умовах ринкової економіки. Надія покладалася на вагомий урожай, та коли з‘ясовувалося, що зібраного збіжжя вистачить хіба що з боргами розрахуватися, то перспектива засмучувала. Отож, порадившись зі спеціалістами господарства, ми дійшли висновку, що треба шукати діловиту, підприємливу людину, по-сьогоднішньому – менеджера. Кандидатура Олександра Поворознюка усім здалася найперспективнішою. Хоча на той час в агробізнесі він був майже новачком – його приватна агрофірма «АВІЛ» існувала лише кілька років – але за цей короткий період Олександр Григорович встиг зарекомендувати себе дбайливим господарем. Його поля мали вигляд не гірший, ніж у досвідчених і маститих сільгоспвиробників, а головне – за орендовані наділи платив чи не найбільше в районі, розраховувався вчасно і в повному обсязі. Не випадково невдовзі до нього масово пішли зі своїми паями селяни з Новомануйлівки, Чечеліївки та Олександрівки.
Сьогодні ми просто щасливі усвідомлювати, що з вибором не помилилися. Агрофірма «П’ятихатська» – це сучасне потужне господарство, і стала вона таким завдяки насамперед міцній трудовій дисципліні. Просто неможливо уявити, щоб хтось з’явився на робочому місці напідпитку чи не виконав завдання. Про крадіжки також уже давно забули. «Санкції» наступають невідворотні і досить суворі, аж до звільнення, втім за останні чотири роки застосовувати їх не доводилося, бо тут усіх усе влаштовує – і заробітна плата, й умови праці, і можливість виписувати сільськогосподарську продукцію за собівартістю, і ще багато інших привабливих речей, якими мало хто з довколишніх господарств може похвалитися. Не випадково працювати в «П’ятихатській» вважається і престижно, і перспективно, тож окремі працівники ладні добиратися сюди за кількадесят кілометрів, зокрема і з деяких населених пунктів сусідньої Дніпропетровщини, аби лише також належати до згуртованої родини працівників агрофірми.
Розповідь сільського голови можна доповнити прикладами нестандартного підходу керівника агрофірми до вирішення багатьох питань. Він уже пройшов той етап, коли ставилося за мету отримання якнайвищого врожаю та вдалий збут його переробникам чи зернотрейдерам. Нині багато робиться, щоб мати свій комплекс підприємств із переробки сільгосппродукції. Причому коштів на якісне обладнання тут не шкодують, адже кожен товар, випущений під брендом «П’ятихатської» повинен бути лише високої якості, інакше немає чого й потикатися з ним на ринок, переконаний Олександр Григорович.
Маючи власний і не завжди позитивний досвід співпраці з власниками елеваторів, за кілька останніх років у господарстві спорудили сучасні зерносховища. Тут може зберігатися більше 80 відсотків урожаю. Відтак господарство стало незалежним від маніпуляцій зернотрейдерів, мета яких – користуючись відсутністю у виробників умов для зберігання збіжжя, збивати закупівельну ціну.

Зрозуміло, що тепер агрофірма вабить представників багатьох виробничих та комерційних структур, які хочуть мати її за свого партнера. Однак, щоб завоювати довіру, їм потрібно на ділі довести свою надійність. У господарстві усі нові пропозиції вивчають ретельно і прискіпливо. Зокрема, для перевірки нових сортів насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив та інших складових високоефективного сільськогосподарського виробництва, тут відведено поле з експериментальними дослідницькими ділянками.

– Хто б нам і що не розповідав, – каже Олександр Григорович, – якими б яскравими буклетами не розмахував перед очима, у нас критерій відбору єдиний – сіємо, обробляємо і приймаємо рішення за отриманими результатами. Якщо запропонована продукція справді варта уваги, а нові сорти чи гібриди хоча б у чомусь переважають наявні, ми обов’язково домовимося про співпрацю.

Цілком логічне виникає запитання: виробничі успіхи агрофірми «П’ятихатська» – це, звичайно, добре, а яка від них користь громаді? Поворознюк і тут подає приклад, вартий наслідування. Раніше про такий рівень співпраці базового господарства з органом місцевого самоврядування можна було тільки мріяти. Вже згадана сільський голова Ніна Цапенко може довго перераховувати, як ганнівській громаді допомагає керівник агрофірми. Це і ліквідація безлічі стихійних звалищ, і приведення в належний порядок пам’ятників та кладовищ, і відбудований, практично, з руїни, красень-Будинок культури. У Володимирівці став до ладу сучасний торговельно-розважальний центр, впорядковані центральна площа, дитячі майданчики, зупинки громадського транспорту, розбито нові парки та сквери, зроблено чимало корисних і добрих справ для так званих «підшефних» об’єктів – трьох загальноосвітніх шкіл, дитячих садків, лікарської амбулаторії тощо. Власне, з огляду на складну сьогоденну ситуацію в країні, коли навіть автошляхи загальнодержавного значення перебувають у жахливому, зруйнованому стані, чи багато хто може похвалитися ремонтом дорожнього покриття? А ось у «П’ятихатській», нехай і на рівні найпростішого – ямкового ремонту, це роблять, і розпочали робити, щойно відійшли морози. Причому ремонтується і дорога державна, яка проходить поруч. Олександр Григорович не став чекати, коли держава стане спроможною сама впорядковувати свої об’єкти, а, як мовиться, підставив плече, узявши на себе всі витрати. Чи по-господарськи це?

– А як інакше? Ми також користуємося цими дорогами, то хіба буде правильно, якщо стоятимемо осторонь? – запитанням на запитання відповідає Олександр Поворознюк.

І на останок. Сміливі новаторські підходи, прагнення активно втілювати в життя найновіші технології забезпечили агрофірмі «П’ятихатській» непересічний авторитет серед аграріїв. Недарма ж бо уже кілька років поспіль вона є місцем проведення науково-практичних семінарів із вивчення особливостей вирощування окремих культур, застосування прогресивних методик захисту рослин, інших тонкощів успішного сільськогосподарського виробництва. У цих семінарах беруть участь аграрії з різних куточків країни, адже саме тут вони не лише отримують для себе потрібні і важливі знання, а й заводять необхідні знайомства, які нерідко стають основою для укладення нових угод партнерської взаємодії. Як правило, співдоповідачами на таких семінарах виступають представники мультинаціо-нальних компаній, з якими у Олександра Поворознюка вже склалися партнерські і навіть товариські стосунки.

Володимир КІФЕНКО, спеціально для газети «З перших уст»