ЕКОНОМІКА

Андрій Новак: Для підняття економіки нам потрібна своя економічна модель

Минулого тижня в Кіровограді побував відомий економіст, голова Комітету економістів України Андрій Новак. Привід – вихід у світ п’ятого видання його книги «Як підняти українську економіку».

Він представив її підприємцям, науковцями, дав прес-конференцію для місцевих журналістів, принагідно ділився своїми думками з приводу ситуації в економіці країни, говорив про шляхи виходу з кризи. Головна його думка – економіку можна підняти, як би глибоко вона не впала, потрібна лише стратегія дій.

Україна просто приречена на успіх

– Я не втомлююся стверджувати: немає проблем в українській економіці, є проб-леми в управлінні нею. Все, що нам треба зробити, це наші надбагаті економічні ресурси, за якими ми перша країна в Європі, організувати в єдиній ефективній системі. Тому, що те, що ми маємо в економіці, не можна назвати системою. В нас поки що немає такого поняття як економічна політика. Те, що відбувається в українській економіці, – це лише реагування на події. Політика ж вимагає формування подій.

Досі в нас не було економічної стратегії. Країна живе за принципом: закрити квартал, закрити рік, а там уже як буде, так і буде. На жаль, країна так розвиватися не може, тому я пропоную економічну стратегію, економічну модель розвитку української економіки. Як відомо, економіка будь-якої країни працює на взаємодії трьох головних функцій: виробництва, продажу і розподілу. У нас жодна з цих функцій не виконує свого призначення, плюс слабка взаємодія між ними. Щойно ми почнемо реалізовувати економічну стратегію, досягнемо того, що кожна з цих функцій почне діяти. Україна просто приречена на успіх, тому що в нас – надбагаті природні ресурси, тому, що географічно ми знаходимося в центрі Європи, а Європа є центром світу, саме з Європи походять усі прогресивні цивілізаційні речі.

Для відновлення функції виробництва треба скористатися досвідом передових країн. Найефективніші – вертикальні корпорації, які є сьогодні ключовими гравцями в світовій економіці. Не варто вигадувати велосипед, не треба продавати сировину, треба максимально формувати додану вартість у себе, своїми підприємствами, своїми громадянами.

Неможливо створити економічний рай в окремому регіоні чи окремій галузі. Нині в нас діють 22 вільні економічні зони. Чи є якийсь суб’єкт, що завдяки цим зонам почувається добре? Немає. Візьмемо галузеві програми. Щороку на них витрачаються десятки мільярдів гривень, але жодна галузь не досягла особливих успіхів, тобто неможливо вирвати щось, треба займатися економікою в цілому.

Про нинішні реформи

Їм можна назвати трьома «д». Нібито в нас мають відбуватися демонополізація, дерегуляція і децентралізація.
Демонополізація. Найкраще її характеризують тарифи – зросли в кілька разів.

Дерегуляція. Ніхто не збирається ліквідовувати зайві державні регулятори. В коаліційній угоді не передбачено ліквідації жодного регулюючого органу, більше того, там ідеться про створення ще одинадцяти державних органів, а кожен новий держорган – це новий набір чиновників, які щось дозволятимуть. Тобто маємо зарегульованість ще більшу, ніж була раніше.

Децентралізація. Ситуація шокуюча. Нас примушують займатися зміною меж сіл, районів, можливо, областей. Хіба в цьому суть децентралізації? Суть у децентралізації податків! Залиште на місцях більше податків і тоді буде з чим працювати. Фактично всі попередні уряди централізували податки, щоб потім розпоряджатися коштами. Нічого не міняється на краще й нині. Якщо в попередні роки до держбюджету спрямовувалося 80 відсотків податків, то в нинішньому вже 82 – про яку децентралізацію мова?

Чому доходи громадян низькі

Вісімдесят сім відсотків української економіки перебуває в приватній власності, а ми знаємо, як приватні фірми формують заробітну плату. Все, що може зробити держава, – встановити мінімальний рівень оплати праці, тоді роботодавець не зможе платити менше. Але ж і в державній системі немає цивілізованого співвідношення між мінімальною і максимальною заробітними платами. Якщо в більшості країн це співвідношення 1:10-15, то в нас воно може сягати і 1:100.

Як позбутися дефіциту Пенсійного фонду

Треба провести справжню пенсійну реформу. Справжня пенсійна реформа полягає не в підвищенні пенсійного віку і не в урізанні пенсій, як це зроблено в нас. Треба переходити від однорівневої (солідарної) пенсійної системи, яка є нині, до трирівневої, де другий (корпоративний) і третій (особистий) – накопичувальні. Переваги цих двох рівнів – вони знаходяться в банку і на них нараховуються відсотки. І тому, коли ви виходите на пенсію, у вас є три пенсійні гаманці, включаючи державний. Коли зарубіжний пенсіонер виходить на пенсію, у нього виникає питання – як витратити накопичені кошти.
Де краще розміщувати пенсійні рахунки? На даному етапі – лише в державних або в найкрупніших приватних банках. Тоді можна все захистити. А ще держава має визначити, куди банки можуть вкладати пенсійні гроші, щоб гарантувати їх збереження.

Про революцію і еволюцію

Радикальні дії можуть бути як руйнівними, так і створюючими. У нас вони в основному руйнівні. Про революційні методи в політиці треба забути, тому що ми вже двічі пройшли через них і щоразу переконуємося в правильності закону про те, що революції роблять романтики, а користуються їхніми плодами негідники. Тільки еволюційний метод, а це – вибори. Там дається оцінка політичним силам.

Про адмінреформу і вибори

Такий швидкий запуск адмінреформи і децентралізації напередодні місцевих виборів наводить на думку, що це робиться для того, аби їх зірвати. Скажуть, що не встигли провести реформу і тому вибори треба перенести на пізніше. Уявіть: місцеві ради приймуть рішення про зміни меж, а як тоді формувати списки виборців? Це серйозна проблема. Виникне багато непорозумінь – виборці прийдуть на дільниці і не знайдуть себе в списках. Або створюються умови для масових фальсифікацій, або ж узагалі місцеві вибори перенесуть. І ми розуміємо, чому – рейтинг усіх парламентських партій стрімко падає через погіршення економічної ситуації в країні.

Валерій М‘ЯТОВИЧ.
Фото автора