06грудня2024

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА ІНТЕРВ'Ю Кропивницький: драматург Микола Куліш і тисячний номер «Червоного шляху» (ФОТО)

ІНТЕРВ'Ю

Кропивницький: драматург Микола Куліш і тисячний номер «Червоного шляху» (ФОТО)

42721 32914Є різні ювілеї. Помітні. Й такі, що проходять незримо.

На один із останніх звернула увагу театрознавиця Світлана Ушакова. В недавньому інтерв’ю вона згадала про перебування дев’яносто п’ять років тому в Кропивницькому, що називався тоді Зінов’ївськом, видатного українського драматурга, представника «розстріляного відродження» Миколи Куліша (1892-1937).

І ось, днями, працюючи над вивченням періодики столітньої давнини, зробила цікаве відкриття, пов’язане з цим уславленим іменем.

– Пані Світлано, в українській частині Вікіпедії про перебування Миколи Куліша в нашому місті сказано доволі лаконічно, мовляв, «у Зінов’євську з кінця квітня до початку червня 1925 року редагує газету «Червоний шлях». Вам пощастило читати це видання. Що найперше привернуло увагу?

00001 6– Газета дає чимало інформації про історію краю доби радянської українізації двадцятих років минулого століття. Втім, я відразу виокремила номер за 10 травня 1925 року. Небуденний номер! Того дня газетярі Зінов’ївська святкували вихід у світ тисячного (!) числа місцевої газети «Червоний шлях». А редактором її саме й був Микола Куліш! Його портрет у гурті місцевих журналістів вміщено на першій сторінці. Є ще одна цікава для краєзнавців світлина, на якій зображено чималенький колектив однойменної з газетою друкарні. Крім засновників «Червоного шляху» – «Окрвиконкому, Окробкому К.П.(б.)У., Окрпрофбюро», - того дня газетярів вітали керівники газет Одеси, Миколаєва, Херсона, а також - редакція й колектив «Вістей ВУЦВК», директор РАТАУ Цванкин. Розшифрую: йдеться про столичні Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет та Радіотелеграфне агентство України…

– Про деякі особливості тримісячного квартирування Миколи Куліша в непоказовому одноповерховому будинку №13, що в Театральному  провулку, можна дізнатися з книги незабутнього Леоніда Куценка «Благословенні, ви, сліди…». А що б Ви, не тільки як театрознавець, але й бібліотекар, порадили в час вимушеного карантину прочитати про життя Миколи Куліша та про його твори ?

IMG 20190901 175755

– Насамперед варто взяти до рук чудово написану книгу «Траєкторія доль» Наталії Кузякіної. Це - вишукане літературо- й театрознавство. Небайдужа історія трагічних і окрилених років Миколи Куліша й усього українського відродження, за якими закріпилася назва «розстріляного». Героя книги в певному сенсі можна віднести й до хрестоматійного «втраченого покоління», куди Гертруда Стайн зараховувала Ремарка та Хемінгуея. З дослідження дізнаємося, що, перш ніж стати відомим в Україні драматургом, автором заборонено-забутих творів «Зона», «Хулій Хурина» «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «життєрадісний скептик» Микола Куліш, будучи голим і босим сільським сиротою, пройшов горнило «приниження бідністю» й «непорозуміння з мовою». Здобув гімназійну освіту. Брав участь у відчайдушних бойових операціях Першої світової, мав дві контузії. Помирав від тифу, сидів у в’язниці. Торкнувся оголеною душею двох голодоморів початку двадцятих і тридцятих років. Сумнівався. Але вперто будував соціалізм в одній окремо взятій державі. Пізнав партійні «чистки», спілкування з «вождем народів» Сталіним. Нарешті, став жертвою політичних репресій і загинув у далекому Соловецькому концентраційному таборі...

Що ж, побажаємо Світлані Ушаковій нових цікавих знахідок, пов’язаних з долею Миколи Куліша, котрий жив і творив у нашому місті 1925 року. А від себе додамо, що упорядником і автором вступного слова до згаданої книги Наталії Кузякіної був Володимир Панченко, котрий десятиліття тому, ще за життя, презентував це видання в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського. Тоді він звертався до всіх, хто серцем відгукується на болючі парадокси вітчизняної історії й культури. А ось для «плакальників» осібно цитував знамените Кулішеве: «Горе нам… та й ми ж сукини сини!»

 Федір Шепель,

фото автора