ІНТЕРВ'Ю

Кропивницький: драматург Микола Куліш і тисячний номер «Червоного шляху» (ФОТО)

Є різні ювілеї. Помітні. Й такі, що проходять незримо.

На один із останніх звернула увагу театрознавиця Світлана Ушакова. В недавньому інтерв’ю вона згадала про перебування дев’яносто п’ять років тому в Кропивницькому, що називався тоді Зінов’ївськом, видатного українського драматурга, представника «розстріляного відродження» Миколи Куліша (1892-1937).

І ось, днями, працюючи над вивченням періодики столітньої давнини, зробила цікаве відкриття, пов’язане з цим уславленим іменем.

– Пані Світлано, в українській частині Вікіпедії про перебування Миколи Куліша в нашому місті сказано доволі лаконічно, мовляв, «у Зінов’євську з кінця квітня до початку червня 1925 року редагує газету «Червоний шлях». Вам пощастило читати це видання. Що найперше привернуло увагу?

– Газета дає чимало інформації про історію краю доби радянської українізації двадцятих років минулого століття. Втім, я відразу виокремила номер за 10 травня 1925 року. Небуденний номер! Того дня газетярі Зінов’ївська святкували вихід у світ тисячного (!) числа місцевої газети «Червоний шлях». А редактором її саме й був Микола Куліш! Його портрет у гурті місцевих журналістів вміщено на першій сторінці. Є ще одна цікава для краєзнавців світлина, на якій зображено чималенький колектив однойменної з газетою друкарні. Крім засновників «Червоного шляху» – «Окрвиконкому, Окробкому К.П.(б.)У., Окрпрофбюро», - того дня газетярів вітали керівники газет Одеси, Миколаєва, Херсона, а також - редакція й колектив «Вістей ВУЦВК», директор РАТАУ Цванкин. Розшифрую: йдеться про столичні Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет та Радіотелеграфне агентство України…

– Про деякі особливості тримісячного квартирування Миколи Куліша в непоказовому одноповерховому будинку №13, що в Театральному  провулку, можна дізнатися з книги незабутнього Леоніда Куценка «Благословенні, ви, сліди…». А що б Ви, не тільки як театрознавець, але й бібліотекар, порадили в час вимушеного карантину прочитати про життя Миколи Куліша та про його твори ?

– Насамперед варто взяти до рук чудово написану книгу «Траєкторія доль» Наталії Кузякіної. Це - вишукане літературо- й театрознавство. Небайдужа історія трагічних і окрилених років Миколи Куліша й усього українського відродження, за якими закріпилася назва «розстріляного». Героя книги в певному сенсі можна віднести й до хрестоматійного «втраченого покоління», куди Гертруда Стайн зараховувала Ремарка та Хемінгуея. З дослідження дізнаємося, що, перш ніж стати відомим в Україні драматургом, автором заборонено-забутих творів «Зона», «Хулій Хурина» «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «життєрадісний скептик» Микола Куліш, будучи голим і босим сільським сиротою, пройшов горнило «приниження бідністю» й «непорозуміння з мовою». Здобув гімназійну освіту. Брав участь у відчайдушних бойових операціях Першої світової, мав дві контузії. Помирав від тифу, сидів у в’язниці. Торкнувся оголеною душею двох голодоморів початку двадцятих і тридцятих років. Сумнівався. Але вперто будував соціалізм в одній окремо взятій державі. Пізнав партійні «чистки», спілкування з «вождем народів» Сталіним. Нарешті, став жертвою політичних репресій і загинув у далекому Соловецькому концентраційному таборі...

Що ж, побажаємо Світлані Ушаковій нових цікавих знахідок, пов’язаних з долею Миколи Куліша, котрий жив і творив у нашому місті 1925 року. А від себе додамо, що упорядником і автором вступного слова до згаданої книги Наталії Кузякіної був Володимир Панченко, котрий десятиліття тому, ще за життя, презентував це видання в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського. Тоді він звертався до всіх, хто серцем відгукується на болючі парадокси вітчизняної історії й культури. А ось для «плакальників» осібно цитував знамените Кулішеве: «Горе нам… та й ми ж сукини сини!»

 Федір Шепель,

фото автора