КУЛЬТУРА
Новими експонатами, пов’язаними з іменем Арсена Тарковського, поповнився художній музей у Кропивницькому (ФОТО)
- Останнє оновлення: 31 жовтня 2018
Можна говорити про справжню сенсацію. Адже мова йде про кілька світлин і книг із раніше невідомими автографами уславленого уродженця міста на Інгулі, відомого поета й перекладача.
Їх щойно привезла з Одеси головний зберігач фондів Кіровоградського обласного художнього музею Валентина Ноженко.
– Коли перебувала у службовому відрядженні в Одесі, – розповіла пані Валентина, – довелося поспілкуватися з музикознавцем і педагогом Жанною Мігаль, котрій уже за вісімдесят. Її покійний чоловік, заслужений машинобудівельник України, був уродженцем міста Кірове (сучасний Кропивницький). Крім того, виявилося, що обоє доводяться далекими родичами сестрі й брату Ірині Михайлівні та Іполиту Михайловичу Бошнякам із нашого міста.
– Здається, що саме про Бошняків знаний краєзнавець Володимир Босько писав, ніби «представники цієї родини залишили помітний слід в історії нашого краю»?
– Так. І до того ж позитивний. Крім, звичайно, Олександра, власника маєтку Катеринівки неподалік Новомиргорода, котрий зіграв непривабливу роль у викритті декабристського руху та придушенні польського повстання 1830-1831 років. А ось позитивної оцінки в історії, заслуговують, наприклад, відомий краєзнавцям діяч єлисаветградського земства Михайло Бошняк та інші.
– Втім, давайте повернемося до результатів вашої плідної поїздки до Південної Пальміри…
– Так ось, вдалося з’ясувати, що згадані Бошняки з дитинства дружили з Арсеном Тарковським. Коли він бував в Україні, то обов’язково зустрічався з ними в тодішньому Кіровограді та їх родичами в Одесі. Це наочно видно, зокрема, з підписів, власноруч залишених поетом на подарованих ним книгах і світлинах 1955 та 1960-го років. А на раритетній тепер збірці віршів «Перед снегом» він, зокрема, гарним почерком написав: «Моим дорогим, милым и любимым - Ирочке и Лютику (очевидно це ще дитяче наймення Іполита-авт.) Бошнякам от их старого, верного друга на добрую память 5.УІІ.62».
– До речі, – продовжила Валентина Ноженко, – з розповідей директора обласного Краєзнавчого музею Олени Ноземцевої, котра зазвичай супроводжувала поета в його поїздках по області, знаю, що саме згаданого року Арсен Тарковський відвідав колиску українського театру й, разом з тим, родинне гніздо – Хутір Надію, став там на коліна, поцілував землю й заплакав…
– Тож для науковців та краєзнавців з’явилися нові джерела, що допоможуть у вивченні біографії Арсена Тарковського, котрий пов’язаний з нашим краєм не тільки фактом народження?
–Так. І мені особливо приємно, що знайшли вони надійне місце саме в фондовому зібранні нашого Художнього музею. Адже саме будинок, де тепер він знаходиться має пряме відношення й до біографії Арсенія Тарковського. Краєзнавець Володимир Босько пише, що тут проходила виставка екзотичних тварин. І туди батьки повели маленького Асю Тарковського. Виставка запам’яталася. І вже через багато років поет Арсеній Тарковський написав вірш «Страус в 1913 году».
– Сподіваємося на нові цінні знахідки.
Федір Шепель,
фото автора та працівників художнього музею
