КУЛЬТУРА
Українська стихія Лариси Зоріної
- Останнє оновлення: 30 вересня 2015
Найперше враження від робіт заслуженого майстра народної творчості України Лариси Зоріної, виставлених нині в обласному художньому музеї, – відчуття ще неусвідомленого свята. А вже потім, коли починаєш розглядати ці мальовані чи вишивані сюжети, занурюєшся в світ української стихії, нашої національної міфології, що перекликається з Гоголівськими «Вечорама» і Шевченковою лірикою та спирається на народну пісню, влучне прислів’я, захоплюючий переказ, звичаї і повір’я, багатовікову обрядовість.
Я не випадково вжив тут слово «сюжети», бо картини Зоріної загалом сюжетні. Часом окремі за темою, часом об’єднані в цілісний ряд, як, скажімо, в народному календарі «Заквітчана пісня» – циклі із дванадцяти листів, по одному на місяць року, із зображенням головного свята: Різдва, Великодня, Трійці тощо.
На яскраву розгорнуту дію під рукою майстрині перетворюються ліричні пісні – «Там, де Ятрань круто в’ється...», «Ой у полі криниченька», «Несе Галя воду» та інші (це теж – своєрідний цикл). А жартівливі являють собою сповнені доброго гумору картини народного життя, котрі, до речі, не тільки своєю художністю, а й ставленням до моделі вигідно відрізняються від «шароварних» поштових карток, випущених десь на початку минулого століття.
Лариса Зоріна глибоко розуміється на підвалинах народного життя, предметах, котрі його супроводжують. Тому аксесуари в її роботах завжди доречні і достатньо виразні. Вона любить деталі, милується ними, знаходить для кожної своє місце, тож навіть у панорамних (при загалом невеликих розмірах) картинах – «Українське весілля», «Вечорниці», «Сорочинський ярмарок» вони не втомлюють, а навпаки – примушують на довго затримуватися біля себе.
Що робить картини Зоріної такими привабливими? Безумовно, цілісний художній образ. Останнім часом ми почали ніби соромитися згадувати цей критерій, хоча він був і залишається основою будь-якого художнього твору. Говоримо про заглиблення у філософію, підозрюємо якісь зашифровані коди, називаємо емоційний вплив енергетикою і відносимо її ледь не до містики. А про головне мовчимо. Стосовно художнього образу в картинах Зоріної слід сказати, що він чіткий і яскравий, полонить глядача відразу ж, з першого погляду на картину, з першого промінця, який вона посилає до нього. І в цьому їхня непересічна цінність.
В експозиції представлені також роботи батька художниці – Георгія Миколайовича Босого, художника і музиканта, як свідчення того, в якій родині народилася і виросла ця талановита жінка. А на відкритті виставки виступили її мати Євдокія Миколаївна – вчителька української мови і літератури, та брат Олександр – кандидат історичних наук, етнограф, мистецтвознавець.
Переконаний, знайомство з роботами Лариси Зоріної збагатить душу кожного, хто цими днями не пошкодує години свого часу і завітає до обласного художнього музею.
Броніслав КУМАНСЬКИЙ
