КУЛЬТУРА

Фірсови – як чотири в одному

Як одна мистецька сім’я – художників-керамістів, у якій кожен має своє творче обличчя і де всі разом складають єдине ціле. Всі її члени закінчили керамічне відділення Одеського державного художнього училища імені Грекова, всі четверо – члени Національної спілки художників України.

Це – Микола Іванович Фірсов, лауреат обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексикології, його дружина Неля Федорівна, заслужений художник України, та їхні діти – Олександр і Сергій. З їхнім мистецтвом ми знайомі давно, принаймні нинішня виставка (а саме з даної нагоди я й пишу ці рядки) – вже третя сімейна повномасштабна експозиція в залах обласного художнього музею. Загалом же Фірсови експонували свої роботи на багатьох виставках – обласних, регіональних та Всеукраїнських. І завжди підкорювали глядачів авторською індивідуальністю, багатою образністю та високою художністю.
У доробку Фірсових – декоративні тарелі, кругла скульптура, жанрові композиції, пейзажі, натюрморти. Беру на себе сміливість стверджувати, що вони своєю творчістю вийшли на нові горизонти в національному мистецтві кераміки. Поєднавши духовність і щирість спадщини сільських гончарів із художньою мовою мистецтва професійного, Фірсови розірвали замкнуте коло утилітарності й розширили жанрову палітру кераміки, а застосовуючи власні технології, збагатили її палітру у прямому смислі.
На даній виставці головним чином представлені Микола Іванович, з нагоди 70-річчя якого вона і влаштована, та Неля Федорівна. Їхні діти присутні лише номінально, засвідчуючи сімейну традицію. Але ми бачили їхні роботи раніше і мали нагоду переконатися, що ця спадкоємність полягає не в сліпому наслідуванні батьків, а у такому ж шанобливому ставленні до матеріалу, вивченні його можливостей і експериментуванні вже на новому зрізі естетичних критеріїв.

Жанрові роботи Фірсових-старших, крім окремих спроб художнього осмислення історії та нашого місця у ній («Русь Київська», «Реве та стогне», «Дзвони Надії» М.Фірсова), загалом відзначаються ліричністю, оповідальністю, соковитим українським гумором. Такими є, наприклад, «Осінь», «Бабине літо», «Ярмарок» Миколи Івановича чи «Моє село, моя колиска», «Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко», «Хто з’їв сало?», «Березневі коти» Нелі Федорівни. Зрозуміло, твори тут названо без вибору, інакше довелося б згадати чи не всі. При деякій схожості творчої манери подружжя, вони чітко різняться між собою, що глядач помітить відразу, відзначивши монументальність історичних композицій Миколи Івановича, його раціоналізм і особливу вишуканість жанрових робіт його дружини («Їдемо на базар» тощо), а надто її підлогових ваз і оздоблених намистом та іншими доповненнями плакет.

Виставка робіт сім’ї Фірсових демонструється в обласному художньому музеї і вже отримала захоплені відгуки її відвідувачів.

Броніслав КУМАНСЬКИЙ