КУЛЬТУРА

Володимир Панченко зробив кіровоградців свідками спокус

Приїзд професора Володимира Панченка у Кіровоград завжди перетворюється на подію. Нехай і місцевого, нехай і професійного значення. Але подію. Адже він завжди привозить із собою нові книги, свіжі історичні, краєзнавчі чи літературні розвідки, гарні ідеї. Цього разу Володимир Євгенович представив в обласній унiверсальній науковій бiблiотеці iм. Д. I. Чижевського телевізійний фільм «Спокуси Березової Рудки».

– Цей фільм з’явився ще в 2014 році, – згадує співавтор, – робота над ним розпочалася з того, що мені зателефонувала Тамара Бойко, котра працює на телеканалі «Культура», ми з нею й до того мали багато творчих контактів, а цього разу вона запропонувала зняти фільм про Шевченка. Я погодився, але для здійснення такого задуму запропонував негайно поїхати з Києва. Поїхати туди, де є цікаві сюжети, про які мало хто знає, мало хто бачив. І я запропонував два населених пункти: Мойсівка і Березова Рудка. Шевченко потрапив туди з корабля на бал. Після тринадцятирічної розлуки з Україною він приїхав додому. А перед тим сподівався, що потрапить на стажування в Італію, таке буває. Спочатку заїхав у Качанівку з Євгеном Гребінкою, а потім разом відправилися погостювати у Тетяни Волконської у село Мойсівку, де був український Версаль. Я його бачив на фотографіях. Там ще збереглася церква – свідок тих давніх часів, нині її силами громади дещо оживили, зараз реставрують. Я багато об’їздив Україною, але настільки добре збереженого дворянського гнізда, як палац Закревських, бачити не доводилося. Там збереглося практично все. Є парк, є ставки, є основний палац, по два флігелі й альтанки – весь комплекс. Зараз в одному з флігелів знаходиться невеличкий історико-краєзнавчий музей, яким завідує Валентина Гончар. У музеї – доволі цікава експозиція. Там є меморіальні речі.

Після такої невеличкої презентації глядачі, котрі зібралися того дня в бібліотеці, переглянули фільм, що розкриває цікаву сторінку життя українського пророка Тараса у двох населених пунктах Черкаської та Полтавської областей. Поринули в літо далекого 1843 року, стали свідками спокус, що чатували тоді на балах і поза ними на Шевченка. Дізналися, що поет, художник був буквально шокований тим, що він у свої 29 років настільки популярний: у салонах, куди він потрапляв, панночки ходили з Кобзарями. Він був знаменитістю. Шевченку в тому товаристві було цікаво, було весело.

Ось таке кіно. Фільм відкрив деякі невідомі досі сторінки із життя великого українця. За це велика дяка авторам.

Лариса РОМАНЮК