29червня2026

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА КУЛЬТУРА «І спогади, як над солодким оси»

КУЛЬТУРА

«І спогади, як над солодким оси»

Чому незнайомій людині захотілося щось сказати навзаєм? Можливо тому, що так багато спогадів пробудили оті прекрасні поетичні образи (дитинство, проведене в степу, де й села з жіночими іменами, і «кіт дрімає в сінях»)…

Можливо тому, що, нарешті, з уст молодої людини почув зрозумілу й рідну мову (гадав, що, з віком, став глухнути, перепитуючи про зміст недочутого, не вірячи, що віднедавна все забалакало довкола зовсім інше життя)… Можливо тому, що так вдало, лагідно і ніжно, подавалися публіці власні творіння (інколи послухаєш улюбленого поета в авторському виконанні і пошкодуєш: ну не його це! Краще б артистові доручив)… Можливо тому, що й сам запам’ятав отой найперший похід до найбагатшої у світі любимівської сільської бібліотеки, де «до мене першим усміхнувся «Маленький принц» пера Екзюпері»… Можливо тому, що давно хотілося зробити бодай якесь хвилююче відкриття на поетичній ниві й воно… сталося!

Минулої квітневої дощової п’ятниці у відділі краєзнавства бібліотеки ім. Дмитра Чижевського присутні любителі красного слова стали свідками маленького дива: Світлана Ринкевич (на знімку) із Харкова презентувала книжечку віршів «Навзаєм». Як переповісти атмосферу вдалого заходу, коли час спливає непомітно й не хочеться прощатися з прекрасним? Цього ніяк не повторити. Втім, користувачам сучасного дива – Інтернету, радив би особисто познайомитися з лірикою, в якій радість від вдало знайденого слова така, як у пташини від знайденої крихти «в рядні споришу».

«Ловити кожну мить життя» й «людей читати наче стоси книг, між них шукати Біблії й Корани», допомогла мистецтвознавець Світлана Ушакова, котра й запросила до Кіровограда нашу землячку (харків’янка є уродженкою Бобринця) та лауреата кількох літературних відзнак Світлану Ринкевич. Принагідно зауважимо, що в числі інших присутніх, гостя також здобула прихильність (а це, повірте, – не просто) і в знаних кіровоградських літераторів Тетяни Березняк та Антоніни Корінь, для яких поетичне сонце вставало саме у тому неповторному місті на сході України.

Федір ШЕПЕЛЬ